Книжковий флешмоб
У мережі #facebook активно поширюється книжковий #флешмоб.
До мене естафета дійшла двічі, і я вирішила поділитися з вами, дорогі відвідувачі сайту, списками книжок, які так чи інакше вплинули на моє життя.
СПИСОК № 1
складається з моїх коротких анотацій, а точніше — з емоцій, які кожна книжка викликала в мене під час подорожі її сторінками
1. Казки братів Грімм. Думаю, саме ця збірка дала мені розуміння, що казки можна тлумачити по-різному і що у кожної, навіть найпрекраснішої принцеси, є тіньова сторона — так почалася моя любов до казкотерапії.
2. Астрід Ліндґрен. «Пригоди Калле Блюмквіста» — зачитана мною до дір)) у буквальному сенсі. Я носила її з собою у всі подорожі, на дачу і в походи. Поринала у світ підліткових детективів, уявляла, що зробила б на місці одного з головних героїв роману, і влаштовувала ігри в детективів у дворі.
3. Зиґмунд Фройд «Теорія несвідомого». Пам’ятаю, як після мого рішучого заявлення про вибір професії тато приніс цю книжку (не знаю, де він її взяв) і з усмішкою сказав: «Осилиш — будеш психологом». Як ви розумієте, книжку я осилила 🙂
4. Вільям Ґолдінґ «Володар мух» — книжка, на основі якої я писала одну зі своїх курсових робіт в інституті. Читаючи її, я плакала і думала про своїх однокласників: що було б, якби вони потрапили на острів? Чи стали б такими, як герої роману? «Володар мух» — це тіньова сторона Пітера Пена, темна сторона Небуваландії, острова без дорослих із жорсткими правилами для покинутих і загублених дітей. Бій із власною тінню, погляд у вічі внутрішньому звіру і виживання в цій сутичці — для підлітка цей бій особливо складний.
5. Ефраїм Савелла «Продай свою матір» — «увесь біль єврейського народу», написаний із душею і прожитий мною разом з автором… близька тема, адже я також є частиною цього народу.
6. Патрік Зюскінд «Парфумер». Жан-Батист Ґренуй — маніяк без запаху. Читаючи книжку, я постійно думала: що б я відчула, зіткнувшись із людиною без запаху? Цікаво, що в мене, як і в Ґренуя, дуже розвинений нюх. Запахи — важлива частина мого життя, я гостро на них реагую, навіть у спогадах живуть запахи… Як часто людина стає одержимою тим, чого сама позбавлена. Як добре, що в мене є мій власний запах.
7. Чак Поланік «Привиди» — без коментарів. Просто жесть… ледве дочитала до кінця, довго оговтувалася… сказала собі, що більше до рук не візьму (книжку подарувала комусь із знайомих).
8. Януш Вишневський «На фейсбуці з сином» — прочитала нещодавно. Перше здивування було від того, що я, виходячи з назви, очікувала зовсім іншого сюжету… Коли зрозуміла, хто і звідки пише синові, — зрозуміла: це моя книжка. Іноді було відчуття, ніби це я пишу (занадто багато збігів у думках), іноді усміхалася, десь не погоджувалася… одним словом — відкритий діалог, а я це люблю 🙂
СПИСОК № 2
складається з цитат, які в різні періоди були для мене знаковими і додавали особливого настрою до моєї картини світу
1. «Попелюшка». Брати Грімм (люблю їхнє бачення світу).
«…старша сестра ніяк не могла натягнути черевичок на ногу: заважав великий палець, і черевичок виявився їй замалим. Тоді мати подала їй ніж і каже: — Відруби великий палець; коли станеш королевою, все одно пішки ходити не доведеться…»
Спершу образ Попелюшки мене, м’яко кажучи, дратував — своєю мовчазністю, очікуванням принца, банальністю (про життєві сценарії я тоді ще не знала). А потім я прочитала збірку Грімм — і… гештальт закрився. Не така вже й проста ця дівчина, і не така покірна. Одні лише залізні черевички для сестер наприкінці казки чого варті (решту — прочитаєте самі 😉).
2. Чарльз Діккенс «Різдвяна пісня»
«…відомо, що лише той, хто ніколи не потрапляв у скрутне становище, точно знає, як у ньому слід діяти…»
Казки, духи, Різдво… можливість змінити життя — рідкісна удача, правда ж?
3. Іван Котляревський «Енеїда».
«…Еней був тяжко не по серцю Юноні, — все її гнівив…»
Кращого опису богинь я ще не бачила. Все чесно. Ось такі вони — богині. Тож усім, хто відкриває і розвиває своїх богинь, раджу звернутися до першоджерела 🙂
4. Борис Акунін «Коханка смерті».
«…на Сході вірять, що сильні почуття можуть зберігатися довго…»
Люблю, знаєте, декаданс і містику.
5. Януш Вишневський «Повторення долі».
«…вірити в Бога важливо, а от вірити Богові — не обов’язково…»
Іноді одна фраза з книжки може дуже точно лягти в картину світу — саме тут і саме тепер.
6. Якоб Шпренґер «Молот відьом».
«…деякі вчені кажуть: є у світі три істоти, які як у добрі, так і в злі не знають золотої середини: язик, священник і жінка…»
Я з цим не згодна. Просто був період у моєму житті, коли я лише починала займатися темами жіночності та її прийняття/неприйняття. Книжка прийшла вчасно, показавши глибокі історичні корені проблеми, коли за красу, жіночність, знання й освіту в будь-який момент могли назвати відьмою і відправити на вогнище. У такі моменти хочеться сховатися і відмовитися від свого справжнього призначення — бути жінкою.
7. Сесілія Ахерн «P.S. Я кохаю тебе»
«Цілься в Місяць. Навіть якщо схибиш — усе одно залишишся серед зірок.»
Ця цитата лягла в основу створення моєї метафоричної колоди колажів. Сьогодні вона прикрашає одну з карт.
8. Джером Д. Селінджер «Ловець у житі»
«Загалом вони одразу закохуються одне в одного, бо обоє шаленіють від Чарльза Діккенса…» — зі мною таке траплялося, а з вами?
9. Ісаак Бабель «Одеські оповідання»
«…вийшла величезна помилка, тітко Песе. Але хіба з боку Бога не було помилкою поселити євреїв у Росії, щоб вони мучилися, мов у пеклі?»
Фільм «Ліквідація» був значно пізніше 🙂
10. Ефраїм Савелла «Моня Цацкес — прапороносець». Власне, сама назва говорить за себе. Але цитату все ж наведу:
«— Геть з дороги, Шляпентохес!..»
Вірю, що ця інформація буде для вас корисною.
Цікавих вам вражень. З повагою і відкритим серцем, сімейна психологиня Марія Фабрічева
