Мітки: транскрипт лекцій

Відлуння рабської ментальності і що з цим робити

📝 Рабська психологія формується тоді, коли в процесі розвитку дитини систематично ламали її здатність приймати рішення і несли за неї повну відповідальність. Коли безсилля закріплюється на рівні нейронних мереж, навіть за реальної наявності вибору людина продовжує автоматично відтворювати пасивність і залежність — без усвідомлення причин. Вийти з рабської психології — це не “стрибнути” в один день. Це будувати всередині себе нову державу — державу власної гідності.

Терапія травматичних сценаріїв [частина друга: трансгенераційний сценарій, передача травм з покоління в покоління]

У другій частині статті ми розглянемо, як саме відбувається ця передача травм між поколіннями. Ми зосередимось на трансгенераційному підході, зокрема на ідеях Фаніти Інгліш про «епіскрипт» та метафору «гри в гарячу картоплю», а також на сучасних епігенетичних дослідженнях, що пояснюють механізми передачі психологічних травм. Особливу увагу ми приділимо не лише теоретичному аналізу, а й практичному застосуванню цих знань у терапії — адже лише усвідомивши коріння трансгенераційних сценаріїв, можна зробити вибір жити інакше, перервавши ланцюг повторення негативного досвіду.

Феномен третього покоління

проблема міжпоколінної передачі психічної травми є однією з найактуальніших у контексті сучасної психології — як наукової, так і терапевтичної. У світі, де зростає кількість індивідуальних і колективних травм, ми не можемо ігнорувати той факт, що психічні стани формуються не лише тут-і-тепер. Вони вкорінені в історії.

Невидима влада заборон: як нами керує те, чого ми не можемо допустити

Чому ми уникаємо саме того, чого найбільше прагнемо? Як несвідомі заборони формують сценарії, що керують нашим вибором, поведінкою і навіть поразками? У цій статті ми досліджуємо, як приховані “не можна” впливають на життя, звідки вони беруться і як із ними працювати — з позицій транзактного аналізу, схема-терапії, моделі емоційних травм та нейробіології.

Терапія травматичних сценаріїв [частина перша: заборони, схеми та травми раннього досвіду]

Ця стаття — запрошення до аналітичного розгляду того, як діють внутрішні заборони, як вони вкорінюються у психіці та як передаються між поколіннями.
У першій частині ми дослідимо природу несвідомого сценарію з кількох точок зору: через теорію сценарних інжункцій у транзактному аналізі (Мері й Роберт Гулдінги, Джон МакНіл, Тоні Вайт); поняття ранніх дезадаптивних схем у схема-терапії Джеффрі Янга; модель п’яти емоційних травм Ліз Бурбо.

Методики роботи з травматичним досвідом

Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.

Як працює пам’ять: механізми, функції та феномени

Пам’ять — це не просто архів, а складна й пластична система, яка постійно оновлюється, відбирає, редагує та інтегрує досвід. Усе, що ми робимо — як говоримо, вчимося, кохаємо чи приймаємо рішення — так чи інакше спирається на пам’ять. Але що вона собою являє насправді?

Як працює мозок при різних видах досвіду

🧭 Що всередині цього допису? У цьому блоці зібрані візуалізовані схеми та порівняльні таблиці, що пояснюють, 🧠 як саме працює мозок у різних видах досвіду — від нейтральної події до травми й хронічного стресу.

Природа травми: ретравматизація

На сьогоднішній день ми достатньо знаємо про те, що таке травма (тільки у мене на каналі це слово зустрічається близько 80 разів – досить багато)

Варто зазначити, що класичний психоаналіз почався з вивчення психічного травматизму як основної причини психічних, поведінкових, психосоматичних симптомів, що розвиваються згодом та заважають людині почуватися у безпеці, використовувати потенціал, можливості та ресурси необхідні для реагування відповідно до реально ситуації, а не боротьби з привидами минулого або негативними фантазіями про майбутнє

Природа травми: психологічний ступор [безвихідь]

Те, наскільки глибоко ми відчуваємо безвихідь у дорослому віці, залежить від того, що ми пережили у дитинстві – фрустрацію чи травму.

У відчуття безвиході два джерела:
зовнішній: розпач викликають події, які з нами відбуваються
внутрішній: глибоко заховані почуття, що підіймаються з зсередини на зовні, частіше за все незалежно від реальної ситуації