Записали перший випуск нового подкасту Liga Life. Психотерапевтка Марія Фабрічева разом із чарівною Лєрою Широковою (ведуча подкасту) говорили про психологічні травми, страхи, надмірні очікування та нову епідемію втрати самостійності в дітей.
Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.
Мультимодальний підхід дозволяє працювати не через єдину техніку, а через віднайдення індивідуальних ресурсів, на які людина може спертись у кризі. Це значно розширює адаптаційний репертуар, знижує ризик повторної травматизації та допомагає знайти свій унікальний шлях повернення до життя.
🧭 Що всередині цього допису? У цьому блоці зібрані візуалізовані схеми та порівняльні таблиці, що пояснюють, 🧠 як саме працює мозок у різних видах досвіду — від нейтральної події до травми й хронічного стресу.
На сьогоднішній день ми достатньо знаємо про те, що таке травма (тільки у мене на каналі це слово зустрічається близько 80 разів – досить багато)
Варто зазначити, що класичний психоаналіз почався з вивчення психічного травматизму як основної причини психічних, поведінкових, психосоматичних симптомів, що розвиваються згодом та заважають людині почуватися у безпеці, використовувати потенціал, можливості та ресурси необхідні для реагування відповідно до реально ситуації, а не боротьби з привидами минулого або негативними фантазіями про майбутнє
Те, наскільки глибоко ми відчуваємо безвихідь у дорослому віці, залежить від того, що ми пережили у дитинстві – фрустрацію чи травму.
У відчуття безвиході два джерела:
зовнішній: розпач викликають події, які з нами відбуваються
внутрішній: глибоко заховані почуття, що підіймаються з зсередини на зовні, частіше за все незалежно від реальної ситуації
….глибокий розрив між тим, що ми можемо осягнути й пережити, та тим, що сталося насправді. І саме цей розрив визначає, чи матиме ситуація для нас тимчасовий стресовий ефект, чи перетвориться на емоційну травму.
Текст створено на основі прямого ефіру Марії Фабрічевої. Усі права захищено. Дозволено поширення лише з активним посиланням на першоджерело та збереженням авторського контексту. © Деструктивні та конструктивні способи піклування про себе 23_03_2022
_________________________________________________________
Сьогодні говорили про те, як психіка шукає вихід у найкритичніші моменти. Про люки уникнення, гнів, який можна не зливати на близьких, і про право кожного переживати війну по-своєму — без порівнянь, без провини, без самобічування.
Справжнє закриття люка — це не заборона на дію, а створення нового рішення. Це як перекрити аварійну шахту — але тільки після того, як побудовано зручний вихід через двері, освітлений, безпечний, доступний.
Сценарне рішення типу «якщо щось — я зникну» має бути замінене на нове: «якщо щось — я зможу звернутись, відпочити, зупинити ситуацію, і лишитись живим».
книга психотерапевтки Марії Фабрічевої «Гора з плечей. Як виявити та подолати 13 психологічних заборон» доступна у зручному для вас форматі: аудіокнига, e-book або друковане видання.
Читати далі
