Етика: особливості арт-терапевтичного підходу

Особливості арттерапевтичного підходу

1. Безоцінне сприйняття всіх робіт. В арт-терапії немає «правильного» чи «неправильного», і це важливо чітко пояснити. Учасники процесу, діти та/або дорослі, мають почуватися в безпеці й знати, що створення образів є способом передавання власного досвіду, думок і почуттів, а їхні роботи не оцінюватимуть.

2. Учасники як експерти. Вправи побудовані таким чином, що відправною точкою є досвід кожного учасника. У цьому сенсі саме автори є «експертами» щодо власних робіт.

3. Важливий внесок кожного. Кожен учасник робить важливий і унікальний внесок. Усі роботи слід розглядати з однаковою повагою незалежно від рівня художньої майстерності чи професійної підготовки.

4. Конфіденційність. Оскільки вправи можуть торкатися особистого досвіду, важливо дотримуватися принципу конфіденційності.

5. Розповідь про власну роботу. Умови для розповіді та обговорення роботи не мають бути директивними. Не слід інтерпретувати роботу клієнта або учасника замість нього. Інтерпретувати власну роботу може сам автор, якщо має таке бажання. Так само не можна змушувати людину розкривати більше, ніж вона готова або хоче.

6. Основні правила. Під час індивідуальної роботи, роботи з парою або групою бажано заздалегідь визначити основні правила взаємодії. Вони мають ґрунтуватися на взаємній повазі, визнанні внеску кожного та створенні безпечного середовища, у якому всі учасники можуть почуватися комфортно.

Основні правила роботи арттерапевтичної групи:

1. уважно слухати одне одного;

2. не перебивати того, хто говорить;

3. поважати думку одне одного;

4. не обов’язково брати активну участь у вправі, якщо людина цього не хоче;

5. усі учасники мають почуватися достатньо комфортно та безпечно;

6. усе сказане під час заняття залишається конфіденційним, якщо група не домовилася про інше.

7. Процес і результат. Хоча арттерапевтичний підхід робить особливий акцент на процесі створення образу, важливим може бути й сам результат творчості. Завершена робота може допомогти клієнту, дитині чи дорослому, відчути завершеність процесу, побачити результат власної діяльності та зміцнити впевненість у собі.

8. Способи роботи. Вправи можуть мати різний рівень структурованості. Спосіб роботи визначається характером контакту між клієнтом і терапевтом, рівнем довіри, готовністю учасників, але насамперед поставленими цілями. Наприклад, у груповій роботі, спрямованій на розвиток співпраці, може бути доцільним більш структурований підхід, щоб кожен учасник розумів, що саме від нього очікується і як його внесок пов’язаний із загальним процесом.

Послання дорослим

Основні принципи та правила арттерапії

Фрази на кшталт «Я не вмію малювати», «Я не вмію танцювати», «У мене руки не з того місця ростуть», «Намальована мною собака більше схожа на слона» — не приймаються.

Завдання «намалювати, зліпити або станцювати красиво» тут не просто не ставиться, воно взагалі не є метою арттерапевтичної роботи.

Головне — дати вихід накопиченим емоціям і напрузі через образ, рух, колір, форму чи інший творчий спосіб; краще зрозуміти власний стан, переосмислити переживання, побачити нові смисли та можливі способи розв’язання проблеми.

Арттерапевтичні методики часто мають інсайт-орієнтований характер, тобто можуть сприяти появі нового усвідомлення, того самого «ага-ефекту».

Саме тому робота насамперед має осмислюватися не психотерапевтом замість клієнта, а самим автором.

Розглядаючи, аналізуючи або просто спостерігаючи за власною роботою, людина може поступово краще усвідомлювати свої переживання, внутрішні конфлікти, потреби та можливі шляхи їх вирішення.

Це не обов’язково відбувається одразу після завершення конкретної роботи. Саме тому творчі роботи іноді варто зберігати й час від часу повертатися до них, дивлячись на них у різному емоційному стані та з різних позицій.

Навіть якщо вам здається, що у вас «заграло дитинство», що ви займаєтеся якоюсь нісенітницею, а жодним інсайтом і не пахне, сам процес усе одно може мати значення.

Цінність арттерапевтичного підходу полягає, зокрема, у самому процесі творчої діяльності: у можливості щось створювати, виражати, досліджувати й проживати через образ, рух або іншу творчу форму.

Іноді для того, щоб відчути полегшення, зовсім не обов’язково розуміти всі механізми роботи конкретного методу.