Останнім часом в соціальних мережах почастішали випадки закликів до небезпечних ігор для дітей. Деякі джерела пов’язують це з активізацією так званих “груп смерті”, на кшталт “Синього кита”.
Є й ймовірні жертви інтернет-ігор. Дві школярки з Боярки, одна з яких загинула від отруєння. У поліції не виключають, що її загибель пов’язана з відео, яке гуляло в соцмережі TikTok – “випий 40 таблеток і подивися, що буде”.
Редакція APnews поспілкувалася з психологом Марією Фабрічевою на тему того, чому відбуваються такі трагедії, чи дійсно справа в соцмережах і як подібного уникнути. Далі публікуємо пояснення експерта без вставок редактора.
Причини сидять глибше інтернету
Такі історії і трагедії відбувалися в усі часи. І причини криються в стимулах. Перший стимул, який лежить на поверхні – це “на слабо”, експеримент, інтерес.
Підлітки вважають себе безсмертними, всемогутніми і знаходяться в опозиції батьківського контролю, до цінностей, перевіряють себе на стійкість і, звичайно ж, цікавляться – чи точно людина смертна і безсмертна.
Вони проявляють інтерес до всього страшного, незвичайного, до тих же фільмів жахів – до всього, що лоскоче нерви. І цей внутрішній процес абсолютно нормальний для підліткового віку. Але до цього періоду важливо готуватися як підліткам, так і батькам.
Міфів співіснування з підлітками дуже багато, але правди дуже мало
З одного боку, підліток прагне бути автономним і приймати свої рішення, але з іншого боку, саме в підлітковому віці він настільки вразливий, що потребує безумовної любові, прийнятті, розуміння, підтримки, інструкції та інструктажів. Простіше кажучи, підліток знову стає немовлям. Але з невеликою різницею. А криється вона в тому, інструкції для дитини в підлітковому віці не повинні ставати директивами.
Дуже часто батьки саме так свої інструкції й подають, у вигляді вказівок. І не завжди це від великого бажання контролювати дитину. Часто буває так, що батьки просто не знають, як вчинити правильно з підлітками. Міфів співіснування з підлітками дуже багато, але правди дуже мало.
“Хто без гріха – нехай кине в мене камінь”
Важливо зрозуміти, що будь-яка дитина – істота допитлива, вона продовжує досліджувати світ і свої можливості. З 12 до 19 років – це довга стадія розвитку, в яку входить:
- ідентифікація (коли людина визначає для себе, хто вона – як у фізичному, так і в психологічному плані),
- сепарація (підготовка виходу з-під батьківського контролю)
- сексуальність (колосальні гормональні зміни, психологічні зміни).
Це дуже складний період! Складно собі навіть уявити, скільки завдань стоїть перед підлітком і скільки завдань стоїть перед його батьками. Тут хочеться процитувати відому книгу “Хто без гріха, нехай кинути в мене камінь”. Цей період не можна пережити легко.
Немає підлітка, який хоче померти – є підлітки, які не знають як жити
У нас в суспільстві дуже слабо популяризуються правильні речі – що важливо бути здоровим і екологічним. Це є, але набагато більший інтерес проявляється до треш-контенту. Ну ось дивіться, хіба цікаво буде підлітку спостерігати за тим, як хтось читає книгу або займається якимось дослідженням? А ось за тим як хтось стрибає з тарзанки або проколює собі все тіло пірсингом – інша справа! Той, хто мчить з гірки на велосипеді без рук – крутий. Хтось зухвало відповідає дорослому – гігант! Хтось одягнувся нестандартно – сміливий. Шкода тільки, що інстинкт самозбереження при цьому притупляється.
Є така гіпотеза: немає такого підлітка, який хоче померти – є дуже багато підлітків, які не знають, як жити. І всі ці історії можуть бути і про це теж.
Коли дитина йде на якийсь експеримент – на будь-який: з таблетками, алкоголем, зміною зовнішності – це говорить тільки про одне, що підліток кричить: “Подивись на мене!”. Кричить світу дорослих, кричить світу однолітків і так далі.
Підліток може банально не знати відповідей на свої питання
Ще одна причина – банальне незнання. Відсутність інформації та розуміння якихось процесів. Ми вчимо дітей моралі і цінностей – що таке добре і що таке погано. Але при цьому іноді забуваємо навчити дитину таким поняттям як безпечна поведінка і які можуть бути наслідки. Але тільки зробити це не через “страшилки”, а за допомогою цікавої подорожі.
Кажуть, що рідко хто вчиться на чужому досвіді, і інформувати тому радять не через заборону, а через пояснення. І обов’язково, в будь-якому поясненні підлітку чого б то не було, повинна бути транзакція про те, що “ти нам важливий, дорогий, ми тебе любимо і хочемо, щоб ти був в безпеці”, і “якщо ти хочеш провести експерименти, давай подумаємо, які експерименти не позначаться на твоєму здоров’ї – фізичному, психологічному, сексуальному” і так далі.
Однозначно, важливо інформувати. І, звичайно, всякі схеми на кшталт вилучення телефону, позбавлення інтернету, видалення акаунтів, читання листувань і перевірка кишень – все це не спрацює, тому що це директива.
Дитина не повинна боятися запитувати й розповідати
Батькам потрібно вибудувати з дитиною довіру і контакт. Пропозиція поліції перевірити акаунти своїх дітей в соцмережах і прочитати листування дуже корисне. Але важливо зробити це правильно.
