Останнім часом в соціальних мережах почастішали випадки закликів до небезпечних ігор для дітей. Деякі джерела пов’язують це з активізацією так званих «груп смерті», на кшталт «Синього кита».
Є й ймовірні жертви інтернет-ігор. Дві школярки з Боярки, одна з яких загинула від отруєння. У поліції не виключають, що її загибель пов’язана з відео, яке гуляло в соцмережі TikTok — «випий 40 таблеток і подивися, що буде».
Редакція APnews поспілкувалася з психологом Марією Фабрічевою на тему того, чому відбуваються такі трагедії, чи дійсно справа в соцмережах і як подібного уникнути. Далі публікуємо пояснення експерта без вставок редактора.
Причини сидять глибше інтернету
Такі історії і трагедії відбувалися в усі часи. І причини криються в стимулах. Перший стимул, який лежить на поверхні — це «на слабо», експеримент, інтерес.
Підлітки вважають себе безсмертними, всемогутніми і знаходяться в опозиції батьківського контролю, до цінностей, перевіряють себе на стійкість і, звичайно ж, цікавляться — чи точно людина смертна і безсмертна.
Вони проявляють інтерес до всього страшного, незвичайного, до тих же фільмів жахів — до всього, що лоскоче нерви. І цей внутрішній процес абсолютно нормальний для підліткового віку. Але до цього періоду важливо готуватися як підліткам, так і батькам.
Міфів співіснування з підлітками дуже багато, але правди дуже мало
З одного боку, підліток прагне бути автономним і приймати свої рішення, але з іншого боку, саме в підлітковому віці він настільки вразливий, що потребує безумовної любові, прийнятті, розуміння, підтримки, інструкції та інструктажів. Простіше кажучи, підліток знову стає немовлям. Але з невеликою різницею. А криється вона в тому, інструкції для дитини в підлітковому віці не повинні ставати директивами.
Дуже часто батьки саме так свої інструкції й подають, у вигляді вказівок. І не завжди це від великого бажання контролювати дитину. Часто буває так, що батьки просто не знають, як вчинити правильно з підлітками. Міфів співіснування з підлітками дуже багато, але правди дуже мало.
«Хто без гріха — нехай кине в мене камінь»
Важливо зрозуміти, що будь-яка дитина — істота допитлива, вона продовжує досліджувати світ і свої можливості. З 12 до 19 років — це довга стадія розвитку, в яку входить:
- ідентифікація (коли людина визначає для себе, хто вона — як у фізичному, так і в психологічному плані),
- сепарація (підготовка виходу з-під батьківського контролю)
- сексуальність (колосальні гормональні зміни, психологічні зміни).
Це дуже складний період! Складно собі навіть уявити, скільки завдань стоїть перед підлітком і скільки завдань стоїть перед його батьками. Тут хочеться процитувати відому книгу «Хто без гріха, нехай кинути в мене камінь». Цей період не можна пережити легко.
Немає підлітка, який хоче померти — є підлітки, які не знають як жити
У нас в суспільстві дуже слабо популяризуються правильні речі — що важливо бути здоровим і екологічним. Це є, але набагато більший інтерес проявляється до треш-контенту. Ну ось дивіться, хіба цікаво буде підлітку спостерігати за тим, як хтось читає книгу або займається якимось дослідженням? А ось за тим як хтось стрибає з тарзанки або проколює собі все тіло пірсингом — інша справа! Той, хто мчить з гірки на велосипеді без рук — крутий. Хтось зухвало відповідає дорослому — гігант! Хтось одягнувся нестандартно — сміливий. Шкода тільки, що інстинкт самозбереження при цьому притупляється.
Є така гіпотеза: немає такого підлітка, який хоче померти — є дуже багато підлітків, які не знають, як жити. І всі ці історії можуть бути і про це теж.
Коли дитина йде на якийсь експеримент — на будь-який: з таблетками, алкоголем, зміною зовнішності — це говорить тільки про одне, що підліток кричить: «Подивись на мене!». Кричить світу дорослих, кричить світу однолітків і так далі.
Підліток може банально не знати відповідей на свої питання
Ще одна причина — банальне незнання. Відсутність інформації та розуміння якихось процесів. Ми вчимо дітей моралі і цінностей — що таке добре і що таке погано. Але при цьому іноді забуваємо навчити дитину таким поняттям як безпечна поведінка і які можуть бути наслідки. Але тільки зробити це не через «страшилки», а за допомогою цікавої подорожі.
Кажуть, що рідко хто вчиться на чужому досвіді, і інформувати тому радять не через заборону, а через пояснення. І обов’язково, в будь-якому поясненні підлітку чого б то не було, повинна бути транзакція про те, що «ти нам важливий, дорогий, ми тебе любимо і хочемо, щоб ти був в безпеці», і «якщо ти хочеш провести експерименти, давай подумаємо, які експерименти не позначаться на твоєму здоров’ї — фізичному, психологічному, сексуальному» і так далі.
Однозначно, важливо інформувати. І, звичайно, всякі схеми на кшталт вилучення телефону, позбавлення інтернету, видалення акаунтів, читання листувань і перевірка кишень — все це не спрацює, тому що це директива.
Дитина не повинна боятися запитувати й розповідати
Батькам потрібно вибудувати з дитиною довіру і контакт. Пропозиція поліції перевірити акаунти своїх дітей в соцмережах і прочитати листування дуже корисне. Але важливо зробити це правильно.