МАНІФЕСТ

Психологічна автономія як мета психотерапії в Транзактному Аналізі

Психологічна автономія є ключовою метою психотерапії в методі Транзактного Аналізу. Вона включає здатність бути близьким, спонтанним і усвідомленим. Однак психологічна автономія неможлива, якщо порушені особисті межі, якщо існує пряма загроза життю, цінностям, мотивам, коли немає почуття захищеності, а є лише біль, страх і насильство.

Саме за своє право бути автономними (фізично та психологічно), за своє право ідентичності, за свою свободу і за свої межі бореться народ України; бореться на полі бою, виявляючи безпрецедентну мужність і героїзм. Ми боремося в тилу, через волонтерство, надаючи психологічну підтримку цивільному населенню та військовим, які перебувають на передовій

Україна — суверенна держава, у межі якої варварським способом 24 лютого 2022 року (вдруге)* вторглись війська Російської Федерації.

*Зазначу, що перше вторгнення на територію України, під час якого Росії вдалося анексувати частину територій, відбулося 8 років тому (у 2014).

Анексія — це насильницьке приєднання однією державою частини або всієї території іншої держави чи нації в односторонньому порядку. Важливо підкреслити слово “насильницьке”.

Протягом цих 8 років політичне керівництво Росії використало пропагандистські методи впливу, психологічні прийоми, що включають маніпуляції, газлайтинг та перевизначення, з метою спотворити історію українського народу, знищити його культурний спадок і представити націю, що проживає на території сучасної України, в максимально викривленому світлі.

З іншого боку, ці ж методи пропаганди використовуються і сьогодні, щоб виправдати дії Росії, спрямовані на порушення цілісності та захоплення територій України. Це також є порушенням Будапештського меморандуму (1991 р.), який гарантує безпеку та цілісність України в обмін на відмову від ядерної зброї.

Філософія Транзактного аналізу каже: «Всі люди ОК, не ОК може бути поведінка».

Зараз в Україні триває друга повномасштабна війна, яку люди з різних країн спостерігають майже в прямому ефірі. Це новий досвід для всіх мешканців світу. Протягом кількох хвилин ми отримуємо новини про загибель мирного населення, про руйнування будинків, авіаудари, ракетні обстріли, ґвалтування, знущання з людей похилого віку. Сьогодні ми не можемо сказати, що не бачимо новин або не маємо доступу до інформації — ми маємо можливість перевіряти ці факти через різні джерела.

Чи можна агресивну поведінку назвати ОКейною? Упевнена, що ні.

Безліч фактів стосовно дій Російської армії вже кваліфіковано як військові злочини, що є порушенням Женевської Конвенції та міжнародних стандартів гуманного звернення під час війни. Це також порушення Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.

Зокрема:

• Ніхто не повинен піддаватися тортурам, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (стаття 3 / Європейська конвенція про захист прав людини).
• Жінки потребують особливого захисту від зазіхань на їхню честь, зокрема захисту від зґвалтування та примушення до проституції (стаття 27 / Женевська конвенція).
• Колективні покарання, залякування чи терор забороняються. Пограбування забороняються (стаття 33 / Женевська конвенція).

Чи можемо ми гуманізувати якусь з форм насильства: тортури, зґвалтування, вбивство цивільного населення (як у мирні часи, так і під час війни)? Риторичне питання, і відповідь очевидна: ні, не можемо.

На даний момент зібрані незаперечні докази численних порушень з боку Росії, і ці дані передано на розгляд Міжнародного кримінального суду в Гаазі. Я вірю, що незабаром буде висловлено вирок, який підтвердить ці військові та політичні злочини і встановить покарання для тих, хто віддавав злочинні накази та виконував їх.

На сьогодні кілька країн вже кваліфікували накази Росії як геноцид українського народу.

Чи може геноцид бути ОКейною поведінкою? Відповідь однозначна: ні.

Я розумію, що до певного моменту можна бути патріотом своєї країни, можна помилятися, можна не знати, можна навіть повірити, що це не війна, а «спеціальна операція».

Однак після трагедій в Бучі, Ірпені, Гостомелі, знищення Маріуполя, після бомбардувань Харкова, Києва, Одеси, Дніпра, після численних жертв серед мирного населення в Україні, після того, як тисячі людей втратили свої домівки через ракетні обстріли — неможливо бути нейтральним. Невозможно продовжувати вірити в пропаганду, маніпуляції, чи говорити «не все так однозначно».

Чи може бути війна ОКейною? Однозначно — ні.

Чи можна виправдовувати вторгнення і спробу захоплення території суверенної держави? Чи можна бути нейтральним до вбивства та терору? Ні, не можна.

Ми повинні бути єдиними у нашому прагненні до справедливості, рівності та свободи. І так, це стосується і психології, і філософії Транзактного аналізу, де етика та нульова толерантність до насильства мають бути основою.

Я ще маю надію, що найближчим часом ми отримаємо відповіді на ці (риторичні) питання не лише від себе, але й від професійних інституцій та асоціацій. Внесення змін до Етичних Кодексів, що базуються на міжнародних конвенціях і протоколах, є важливим кроком у напрямку гуманістичного використання психологічних методів і боротьби з насильством.

Без цього ми не зможемо перемогти культуру насильства, що вже довгий час є нормою в суспільстві. Тільки через чітке розуміння та відмову від подвійних стандартів ми зможемо побудувати справедливіше і мирніше майбутнє.

 Наприкінці хочу подякувати своїм колегам та представникам іноземних асоціацій за підтримку української нації  та висловлення своєї чіткої особистої та професійної позиції стосовно Російської агресії проти суверенності України

з повагою, М. Фабрічева , психотерапевтка