#БутиСобою

«Бути собою» – зараз ця тема стає популярною. І добре, адже це невід’ємне право людини, бути самим собою.

Єдине, про що важливо пам’ятати, що це загальне поняття, а отже, кожен із нас вкладає в нього щось своє.

Жодна людина не навчить вас бути собою (особливо, якщо їй самій це заборонено).
А якщо дозволено, то можна подарувати лекало, навести приклад, поставити завдання або запропонувати техніку, яка допоможе розібратися в цьому невід’ємному праві, приналежності самому собі.

Це немов абетка, перші кроки, перші звуки, перша асоціація, коли дивишся на себе в дзеркало і розумієш – це Я, і ніхто інший.

Це мої руки, ноги, очі, груди, це мої п’ять пальців, моя посмішка.
Це 1000 думок у моїй голові, і якісь я чітко чую, а якісь пролітають так швидко, що сенс губиться за швидкістю.
Це моя палітра почуттів – є чіткі кольори, є півтони, а є градієнт, коли лише можеш сказати «я відчуваю змішані почуття…»

Коли знаєш, що зовні я можу бути схожим на когось із пращурів, погоджуватися з їхніми цінностями, а можу і не бути схожим, і не погоджуватися – і все ж таки – це Я.

Коли знаєш наскільки важливо знати свою родову систему, і приймати її реалії, без ідеалізації, сорому чи заперечення, вчитися відповідати на запитання: чого мене навчили батьки? А чого я навчив себе сам?

Це коли не страшно думати, робити по-своєму, коли подобається, як звучить Твоє ім’я, коли не потрібно конкурувати і розлітатися на тисячі частин, доводячи свою важливість, і витрачати енергію на те «як у них там…»

це коли вмієш захоплюватися іншими образами, і, можеш їх приміряти, але розумієш, і навіть знаєш, що тобі вони не пасуватимуть (не твій стиль, не те пальто), але водночас ти можеш отримати естетичне задоволення від краси іншого, від його глибини, від палітри почуттів та якості стилю…

Це коли ти можеш любити і не любити когось, і сам обираєш, з ким тобі будувати стосунки і який радіус близькості, а з ким ні, не побудувати, не безпечно ні для тебе, ні для іншого, тому краще розійтися, адже світ великий.

Це про здатність бути вдячним тим, хто тебе підтримав, щиро вдячним, а не тому що «треба засаджувати насіння…»

Це про повагу до рішення іншого, навіть якщо це рішення тобі неприємне, це про вміння завершувати стосунки без обриву всіх зв’язків, зберігаючи їхню цінність у своїй скарбничці досвіду.

Це про те, що ти можеш вивести свого внутрішнього дракона на прогулянку, але він твій, а значить, ти зможеш з ним домовитися і він не буде «пожирати інших, спопеляючи їх ненавистю»…

Це про те, що ти можеш модифікувати будь-яке лекало, перетворити будь-який шаблон і створити своє, справжнє, особисте.

Це все про #бутисобою, #бутиважливим – це все #дозвіл #Жити