Марія Фабричева. Життєвий сценарій – особлива думка. на порталі segodnya.ua ©
Джерело: http://www.segodnya.ua/opinion/fabrichevacolumn.html
Частина 1. Сценарій переможця для вашої дитини: 1 заборона і 5 дозволів
Життєвий сценарій людини – тема, яка сьогодні посідає топове місце в психологічному дискурсі й цікава людям, не пов’язаним із психотерапією.
Сценарій нашого життя – це книга долі, неусвідомлений план, який ми пишемо, починаючи з раннього дитинства; шаблон, за яким ми слідуємо, ідучи життям, і який призводить до фінальної сцени, розплати або перемоги.
Досить часто батьки ставлять запитання, якщо життєвий сценарій пише кожен сам, то чи можна допомогти дитині сформувати сценарій переможця, як це зробити, і чи передбачає це, що ми самі зобов’язані бути ідеальними батьками.
Насправді бути ідеальними батьками неможливо, оскільки всі ми живі люди, і припускаємося помилок. І, як сказав хтось із великих аналітиків: навіть якщо ви були ідеальними батьками, вашій дитині все одно буде що сказати своєму психотерапевту.
Часом, у гонитві за ідеальним, батьки не беруть до уваги справжні потреби своїх дітей, нав’язуючи найкраще і прагнучи заподіяти добро, надають ведмежу послугу – викликаючи бунт, протест і незгоду в дитині – «не буду щасливою, вам на зло», або ж закладають у ній нададаптивну позицію – «мама краще знає, як мені бути щасливим». До будь-якої зі сформованих у дитинстві позицій вона вдаватиметься в дорослому житті, реагуючи на пропозиції зовнішнього світу так, як реагувала в дитинстві на батьківські приписи.
Не варто забувати про те, що життєвий сценарій людини – це психологічний захист, спосіб виживання в складному й божевільному світі для маленької особистості.
Сценарій зашивається глибоко в несвідомому і погано доступний для усвідомлення, але чудово виконує функцію сімейної лояльності, тож дитина пристосовується до сім’ї, відповідаючи несвідомим очікуванням батьків, а потім і до суспільства.
Авторство життєвого сценарію
50% основи сценарного плану життя – це ранні рішення малюка, які він приймає у віці до 7 років, а це контрольний пакет акцій. З іншого боку, завдяки саме цьому контрольному пакету, кожна людина має шанси змінити свій сценарій з негативного на позитивний, ухвалити в дорослому віці нові рішення та отримати шанс на щасливе дитинство, а це хороші новини, вірно?
Що ж залежить від батьків? – запитаєте ви. Багато що. Адже несвідомо обраний план життя людини підкріплений батьківськими установками, заборонами та дозволами.
Таким чином, до 25% життєвого сценарію входять батьківські послання, формат спілкування з дитиною, приклади, які батьки показують дітям і стиль життя, яким вони живуть.
Інші 25% сценарного плану доповнює соціум – вчителі, друзі, розказані історії і, навіть, герої кінофільмів. Усі ці зустрічі, сюжетні лінії можуть як підтвердити ранні рішення та батьківські послання, так і спростувати їх, тим самим закладаючи основу для контрсценарного (альтернативного) ходу життя.
Формування життєвого сценарію
База життєвого плану закладається в самому ранньому дитинстві – у період першого року життя дитини. Саме зараз формується сценарний протокол, основа життєвої позиції щодо себе, інших і світу загалом.
У цей період дитина цілком залежить від мами і перебуває з нею в здоровому симбіозі.
Це означає, що на невербальному рівні, за допомогою мови жестів і емоційного фону дитина сприймає все те, що відбувається навколо неї. А також сама передає сигнали батькам, коли потребує задоволення однієї зі своїх базових потреб: у безпеці, близькості, комфорті та, звісно, вгамування голоду чи спраги.
Тому вкрай важливо, щоб у батьківському домі панували любов, спокій і здорові способи спілкування.
- Якщо батьки почуваються добре, якщо мама має змогу піклуватися про себе, то їй не важко буде задовольняти потреби дитини, не зриваючись на неї та не ігноруючи. У такому разі в протокол сценарію дитини буде вписано поняття приналежності до світу, відчуття безпеки цього світу і здорові можливості задоволення своїх провідних потреб.
- Якщо ж картина в домі інакша, атмосфера напружена і батьки перебувають у нестабільному емоційному стані, а дитина ігнорується або стає об’єктом, на який спрямовані негативні почуття, звинувачення і зневаги, – у її сценарному протоколі будуть записані тяжкі й драматичні базові рішення, просякнуті почуттям провини, яке, як відомо, завжди знаходить сценарій покарання.
Важливо пам’ятати про те, що сценарний протокол – це те, що неможливо змінити, а можна лише пом’якшити. І від того, як дитина пройде перший рік життя, безпосередньо залежить те, якими будуть її ранні рішення надалі.
До трьох років життя, вибудувавши формулу виживання в цьому світі, дитина продовжує формувати свої ранні рішення і способи взаємодії з іншими.
Відокремлюючись від мами і роблячи свої перші кроки у великий світ, дитина так само беззахисна і потребує підтримки, турботи і прояснення реальності.
Досліджуючи світ навколо себе, малюк цілком залежить і чекає схвалення від батьків. Роблячи крок за кроком, він шукає способи для того, щоб знайти сенс у тому, що відбувається навколо, і отримати батьківську увагу.
На цьому етапі розвитку ухвалюються рішення про те, яким чином маленький чоловічок може досягати бажаного, задовольняти потребу в схваленні, прийнятті та значущості.
- У разі якщо на дитину звертають увагу тільки тоді, коли вона поводиться галасливо і погано, або тоді, коли вона хворіє, плаче і не справляється, – цей шаблон увійде в основу її сценарію, і надалі вона досягатиме бажаного прийняття та уваги саме в такий спосіб.
Важливо пам’ятати, що завдання батьків трирічки полягає в тому, щоб навчити дитину справлятися з труднощами, керувати своїми емоціями, здобувати бажаного та досягати мети здоровими способами.
Тож, якщо ви, шановні батьки, дійшли до цієї частини статті, саме час поставити собі запитання: як я задовольняю свої потреби в увазі? чи можу я навчити дитину на своєму прикладі, як справлятися з емоціями? які способи досягнення мети я передам своєму малюкові?
Сподіваюся, ваші відповіді будуть розгорнутими і позитивними. Якщо ні, пам’ятайте, що ніколи не пізно вчитися і змінювати своє життя.
Вік семи років – період втрати дитячої безпосередності та пошук відповідей на запитання «хто я? що я можу?».
Активно розвивається самоконтроль і самооцінка, дитина виходить на новий поведінковий рівень, відбувається формування внутрішніх цінностей, мотивів, інтересів (інакше кажучи – інтелектуальна та особистісна рефлексія).
Дитина вчиться вибудовувати стосунки з однолітками, а провідною потребою в її житті стає зайняття значущої соціальної позиції. У цей період відбувається осмислення, зміна та/або пошук нових авторитетів, як серед дорослих значущих фігур (батьки, вчителі), так і серед однолітків.
Маленький чоловічок удосконалює самого себе і продовжує підкріплювати свою життєву позицію. Це період остаточного формування сценарного плану життя, підтвердження своїх ранніх рішень, а також пошук альтернативної реальності, до якої дитина може вдаватися в разі, якщо діяти за сценарієм у неї не вийде.
Для дитини цього віку так само важлива батьківська підтримка, любов і турбота. Їй важливо знати і бути впевненою в тому, що рідна домівка – це те місце, де її приймають, підтримають і допоможуть знайти вихід зі складних ситуацій.
Завдання батьків допомагати дитині вдосконалювати свої навички, вчитися розділяти фантазії та реальність, знаходити здоровий глузд у подіях, що відбуваються, і почуватися важливою і захищеною.
- У разі якщо в дитини немає шансів задовольняти ці потреби в колі сім’ї, вона знайде для себе спосіб отримати задоволення за її межами. І добре, якщо там, за периметром сім’ї, вона зустріне дбайливих людей, які підтримують і приймають її, в альтернативному разі, соціум лише допоможе їй зміцнитися в нездорових способах задоволення своїх провідних потреб і зміцнить її рішення про те, що життя – це драма, яка має трагічний фінал.
Комусь може здатися, що процес формування життєвого сценарію не дуже-то й залежить від батьків. Але, не поспішайте вмивати руки і перекладати відповідальність.
Саме від того, як і з якої позиції ви спілкуєтеся з дитиною, який приклад ви їй подаєте і чи не дозволяєте ви собі використовувати негативні принципи виховання на кшталт «роби не те, що я роблю, а те, що я наказую», залежить, що ваш малюк отримає в психологічну спадщину – заборону чи дозвіл.
Частина 2. Виховання дітей: Переможений чи Переможець?
http://www.segodnya.ua/opinion/fabrichevacolumn/pobezhdennyy-ili-pobeditel-1025242.html
У процесі спілкування кожен із нас вдається до одного з трьох станів я: Родитель – Дорослий – Дитина (® РДД або РДМ). Кожен із цих его-станів несе в собі функціонал, який може проявлятися як у позитивній, так і негативній формі.
Функції, які таять у собі небезпеку:
- Функція Родитель, що критикує (карає), – несе в собі знецінення і послання, які закладаються і формують у дитині деструктивні установки. З цієї позиції батьки не здатні приймати і хвалити дитину, а лише можуть підштовхувати її до саморуйнування. Такі батьки транслюють дитині припис на кшталт: «я всевладний – ти ніхто», тим самим підкріплюють у ній невпевненість, злість і агресивне сприйняття світу, прагнення до самобичування.
Важливо пам’ятати, що будь-яке слово, яке говорять батьки по відношенню до дитини, малюк сприймає як істину. Для маленької дитини батьки – Бог, і їхнє слово (позитивне чи негативне) є 100% правило, істина, що не зміниться ніколи. Якщо батько каже – «Ти дурень!». Дитина в це вірить. Батько каже: “Ти що ідіот? Не розумієш, як це робити?” І дитина запам’ятовує, що «Я ідіот, я не розумію».
- Функція Родитель-Надопікун – просякнута батьківськими страхами, побоюваннями і знеціненням здібностей дитини впоратися самій.
Вдаючись до цієї функції, батько впевнений, що тільки він знає, що для дитини добре і як треба жити. І справа тут не в адекватній підтримці, відкритому діалозі та здоровому навчанні дитини, ні – з цієї позиції батько прагне все робити замість дитини, транслюючи їй припис на кшталт: «ти не впораєшся без мене». Що на психологічному рівні формує в малюку безліч мінус програм і хибних переконань на кшталт: я не знаю, не вмію, не можу.
Ці переконання залишаються в нас на довгі роки і заважають досягати успіху, підштовхують до провалу і зміцнюють позицію безпорадності.
- Функція Заздрісна (жорстока) дитина – ця позиція вкрай рідко усвідомлюється, і ще рідше визнається дорослими людьми.
Навряд чи хтось із вас скаже: так, я заздрю своїй дитині і злюся на неї за те, що її дитинство щасливіше, ніж моє. Або ж чесно і відкрито висловиться про те, що я не дам цьому створінню бути щасливим, бо нещасливий сам.
Звісно, ці процеси йдуть далеко за межами усвідомлення. І трапляються в ті моменти, коли ми – батьки не справляємося, почуваємося погано, не бачимо виходу з особистого глухого кута. Немов на надшвидкісному ліфті, ми, дорослі, на фізичному рівні, люди, провалюємось глибоко-глибоко в наше минуле, де стикаємось уже зі своїми «внутрішніми демонами – Свинячими Батьками», що лякають нас, маленьких і неміцних, на психологічному рівні, персон, та примушують нас робити жахливі речі.
У цьому психологічному стані, незрілого Я, ми кричимо на дітей, посилаємо їм «прокльони» і лякаємо тим, що якщо вони не зроблять те, чого ми хочемо, цієї ж хвилини, ми завдамо їм непоправної шкоди, несумісної зі здоровим життям.
Саме так, самі того не бажаючи, не завжди усвідомлюючи, ми формуємо в дітях токсичні заборони, які закладаються в основу сценарію переможених і невдах.
Невдахи (looser)
- Поставлені ними самими цілі залишаються недосягнутими. Вони відмовляються від претензії на результат, успіх; часто позбавлені комфорту на своєму життєвому шляху.
- Більшу частину часу грають ролі, прикидаються, маніпулюють, витрачають енергію на збереження масок, на стримування себе від активності.
- Уникають чесних, відвертих стосунків з іншими людьми. Спрямовують свої сили і помисли на те, щоб жити, відповідаючи очікуванням інших людей.
Переможені (або не-переможці – no-winner)
- Ті, хто задовольняється тим малим, що вдається досягти з кожним днем, терпляче несучи свою ношу.
- Уникають ризику та можливих втрат. Обмежують себе, свої досягнення, свій комфорт у житті.
- Живуть так, що завжди тільки зводять кінці з кінцями.
Я не думаю, що батьки хочуть такого майбутнього своїм дітям, і тому пропоную альтернативу та можливість обрати кращі та здоровіші функції для спілкування та виховання.
Функції, які таять у собі дозволи:
- Функція Родитель з адекватним контролем – форма, що допомагає сформувати адекватні правила поведінки, включати здоровий контроль за виконанням цих правил, а також допомагає перешкоджати деструктивним проявам, як у своєму житті, так і житті дитини.
Саме завдяки функціям цього его-стану ми може вибудувати правильне виховання за типом: дитині можна все, крім того, що їй категорично не можна.
Здоровий глузд підказує, що категорично не можна те, що несе в собі шкоду життю і здоров’ю людини та її оточенню.
Будь-яке правило працює у дві сторони. Це означає, якщо ви вчите дитину, що бити себе та інших не можна, то й самі не використовуєте як покарання ні фізичну силу, ні моральне знецінення.
- Функція Дорослий – із цього стану «я» ми допомагаємо дитині формувати здоровий світогляд, розділяти фантазії та реальність, ставити цілі та досягати їх.
Таким чином, спілкуючись із дитиною на рівних, ми показуємо їй приклад адекватного сприйняття світу і зрілих реакцій на події, що відбуваються навколо. Формуємо в ній здорові програми, які допомагають усвідомлювати, що робити для досягнення цілей, як справлятися зі складними ситуаціями, не втрачаючи віри в себе, виправляти помилки, нести відповідальність за свої дії, співпрацювати, а не конкурувати, сприймаючи особисті успіхи і спокійно реагуючи на успіхи інших.
- Функція Родитель, що проявляє турботу – допомагає нам проявляти терплячість, давати підтримку та дозволи дитині.
Ця функція сприяє формуванню стійкої життєвої позиції, навчає дитину, яким чином вона може задовольняти свої потреби та отримувати підтримку від зовнішнього світу.
У позиції турботливого батька міститься сила любові, безумовної, приймаючої: люблю тебе за замовчуванням, за те, що ти є, і тоді, коли ти перемагаєш, і тоді, коли ти помиляєшся; і умовної, підтримуючої: люблю тебе за певні якості, здобутки, перемоги, і знаю, що навіть якщо в тебе не вийшло зараз, то обов’язково вийде наступного разу, а якщо ти вагаєшся, як і що робити, я прийду на допомогу й допоможу тобі впоратися.
- Функція Вільна Дитина – з цього стану я ми вчимо дитину бути вільними, спонтанними, радіти життю й отримувати задоволення від дрібниць.
Сила вільної дитини проявляється у спільних іграх і творчості, у здатності бути собою і насолоджуватися цим.
Таким чином, використовуючи весь спектр і силу перерахованих вище позитивних функцій, станів внутрішнього Я, ви допоможете своїм дітям сформувати сценарій переможця.
Переможці (winner):
- Ті, хто досягає поставлених цілей, ризикує, виконує контракти із самим собою та іншими
- Діють продуктивно, усвідомлено, мають почуття перспективи.
- Не пов’язують себе шаблонами поведінки. Діють відповідно до обставин, що змінилися. Реагують відповідно до ситуації.
- Здатні відокремлювати факти від думок, проекції від реальностей життя. Вміють переводити проблеми в завдання, підходити до їх вирішення з різних, виграшних точок зору. Дорожать часом. І діють, спираючись на факти та реальності життя.
- Прагнуть робити приємне іншим. Уникають спроб забезпечення власного комфорту та безпеки за рахунок маніпулювання іншими
- Вміють радіти досягненням своїм та інших, бути безпосередніми. Отримувати задоволення від роботи, спілкування, природи, сексу, їжі.
- Вміють бути відвертими, чесними, відкритими і чуйними. Вміють нести відповідальність, дозволяють собі претендувати, хотіти.
Частина 3. Саме у ВАС – батьках, закладена альтернатива негативним і руйнівним заборонам
У разі якщо так сталося, що прочитавши цю статтю, ви раптом пригадали й усвідомили, що хоч раз у житті зривалися на дитину або говорили їй жахливі слова, пам’ятайте: кожен може припуститися помилки й має право та час, щоб її виправити. А сила люблячих батьків полягає в тому, щоб дати альтернативу токсичним заборонам – і це завжди трапляється вчасно.
Основне завдання зовсім не в тому, щоб повертатися і нагадувати про негативні прояви мами/тата, нагадуючи дитині про подію, коли ви сказали їй страшні слова.
Головна мета – щиро показати те, що ви любите дитину, і від щирого серця бажаєте їй кращого життя. Адже часом навіть дорослі можуть зриватися і не справлятися, і ви дуже шкодуєте про це і зробите максимум, того, що від вас залежить, щоб більше не допускати подібних помилок, щоб ваші проблеми не позначилися на почуттях малюка.
Обійміть дитину, нехай на невербальному рівні вона відчує силу вашої батьківської любові і робіть це якомога частіше.
Подумайте, для себе, чому могли траплятися подібні зриви. Що ви можете зробити, щоб це не повторювалося і що або хто може в цьому допомогти.
Створіть атмосферу безпеки і комфорту для себе, дитини, сім’ї.
Беріть до уваги й те, що для всебічного формування організму дитини важливим є не тільки здоровий психологічний, а й фізичний та інтелектуальний розвиток.
Важливо розуміти, що регулярна фізична активність – критично важлива складова гармонійного розвитку дитини, і змалечку прищеплювати їй любов до спорту та активного способу життя.
Батьки можуть реально впливати на успішність і успішність своїх малюків, балансуючи їхній щоденний раціон продуктами, які діти по-справжньому люблять. Наприклад, кисломолочні продукти, у складі яких є кислоти Омега-3, здатні не тільки насичувати дитину, а й безпосередньо впливати на її успішність.
Омега-3 незамінний для повноцінного розвитку і росту дитини, її емоційного і психічного здоров’я, роботи серця і становлення інтелекту. Омега-3 відповідає за регенерацію і ріст клітин, функції нервової системи та зору, домінує у складі сірої речовини.
Ключові правила корисного харчування актуальні завжди:
- привчити дитину пити більше звичайної води, щільно снідати,
- їсти більше натуральних продуктів (наприклад, нежирне м’ясо замість ковбасних виробів), овочів і фруктів (замість солодкої випічки та кондитерських виробів).
- пам’ятати і про жирні кислоти, які не синтезуються організмом самостійно, вітамінний комплекс.
Кілька важливих правил, які допоможуть вам вибудувати здорові та довірливі стосунки:
1. любити своїх дітей, приділяти їм увагу в будь-яких ситуаціях та обставинах.
Пам’ятайте, важливо не скільки часу ви проводите з дитиною, а як. П’ятихвилинний відкритий діалог може бути набагато ціннішим і несе в собі повноту і життєствердну позицію більше, ніж величезна кількість непотрібних іграшок, у дитячій кімнаті, без жодної уваги дитині.
2) Обговорювати на рівних, брати до уваги думку і потреби дитини, вчитися (і вам і дитині!) знаходити компроміс.
Не бійтеся дитячої опозиції – це нормальна стадія розвитку кожної дитини. Гірше, коли через придушення дитина починає бунтувати або ж стає замкненою, аморфною, веденою… і, не факт, що тільки вами.
3) Залишити звичку маніпулювати, як неефективну і непрацюючу.
Проявляйте турботу й інтерес до дитини, вчіться радіти тому, що в неї є свої інтереси, коло спілкування і друзі. Пояснюйте і показуйте своїм прикладом, що значить любити і приймати близьких, і повірте, вона відповість вам тим самим.
4. Дитинству бути! Тому що це період формування і розвитку здорових здібностей для задоволення однієї з важливих потреб людини: потреби у визнанні.
Кожна людина має право на щасливе дитинство, особливо, якщо це дитинство відповідає біологічному віку.
5. Підходьте до розв’язання складних ситуацій, використовуючи знання і функціонал адекватних і здорових позицій виховання, зважуючи всі за і проти, ви точно зможете обрати найкращий варіант для збереження себе, дітей і сім’ї.
Адже насправді ми – батьки, прагнемо, щоб наші діти були успішними, реалізувалися і рухалися життям упевнено. А отже, зможемо знайти в собі енергію і час для того, щоб давати дітям силу, захист і дозволи.
© психолог Марія Фабричева
спеціально для рубрики Думки на порталі Сегодня
//
![Теорія життєвих сценаріїв. [уривок з книжки «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон»]](https://www.fabricheva.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/програми-4-45x45.png)
