Як підбити підсумки року і поставити правильні цілі?
Першоджерело: http://thedevochki.com/2016/12/27/refresh-letgo-kak-privesti-v-poryadok-svoe-soznanie/
Сьогодні ми говоримо про те, як навести лад у власній свідомості, як підбити підсумки року і як грамотно поставити цілі. Про це розповідає психологиня Марія Фабрічева.
Я вважаю, що «розбір внутрішнього світу» можливий виключно з доброї волі людини. Ми чудово розбираємося в тому, як працюють наші ґаджети, але не поспішаємо з’ясувати, як функціонує наша внутрішня система – не на рівні тіла. Тілом сьогодні займаються багато, а внутрішній світ часто відсувають убік: «це якось складно».
Я за те, щоб людина досліджувала себе: хто я, чого я хочу, чи маю я право цього хотіти, у які ігри я граю, на що можу ці ігри замінити, з яких частин складається моя особистість.
Робота починається з усвідомлення того, що доведеться взяти відповідальність на себе – за себе, свої почуття, думки й поведінку. Потрібно буде змінити власний «словник»: фраза «він мене бісить» трансформується у «я дратуюся через нього».
На початку психотерапевтичної роботи завжди є опір. Але якщо людина вловлює ідею й починає впроваджувати її в життя, простір навколо змінюється. Можуть зникнути ті люди, які підтримували сценарні ігри.
Людина використовує різні способи структурування часу: усамітнення, ритуали, дозвілля, спільну діяльність і ігри.
Ігри – це неусвідомлені дії, у які ми включаємося, щоб отримати негативні «погладжування». Ми отримуємо енергію через структурування часу, аби відчувати власну значущість, але негативним шляхом.
Коли ж ми включаємося усвідомлено – беремо відповідальність на себе, помічаємо, у які ігри граємо, як «підживлюємо» свою негативну батарейку і що насправді хочемо замість цього.
Токсичні стосунки
Токсичне оточення запрошує нас у негативні ігри, і ми починаємо рухатися драматичним трикутником страждання, відіграючи ролі жертви, рятівника або переслідувача. Це може бути будь-хто – навіть кіт.
Існують надтоксичні люди, трапляються й патологічні особистості. Якщо це робочі стосунки, чесно запитайте себе: «Чому я продовжую співпрацювати з цією людиною? Чи маю я альтернативи?»
Якщо альтернатив немає, можна зробити певні кроки для власного захисту. На рівні візуалізації – уявити людину в скляному акваріумі або поставити між вами скляні двері, щоб її «шипи» до вас не долітали. Скажіть своєму внутрішньому дитині, що ця людина говорить не про вас, а про когось зі свого минулого.
Ми не можемо впливати на інших людей, але можемо змінити своє ставлення до ситуації. Коли ви говорите: «Він мене бісить», – ви віддаєте іншій людині повну владу над собою. Коли ж замінюєте це на «я дратуюся через нього», – повертаєте контроль собі й можете вирішити, дратуватися чи ні.
Наступного разу, коли побачите колегу в офісі, запитайте себе: «Чи хочу я сьогодні дратуватися?» Якщо ні – оберіть іншу реакцію, наприклад, усміхніться.
Я віддаю перевагу формулі: «усі люди – ок, не ок може бути лише поведінка».
Ви можете підійти й сказати колезі, що не погоджуєтеся з ним або що відчуваєте дискомфорт, коли він говорить певні речі. Спробуйте – це працює.
Ми визнаємо, що певна людина є для нас токсичною, і ставимо собі запитання: «Що я можу зробити для себе в цих обставинах, щоб мені було комфортно й спокійно? Як я можу підтримати себе здоровим способом?»
Наприклад, вийшли з наради – похваліть себе. Дуже часто ми «заохочуємо» себе через мінус: коли токсична людина нас принижує, ми йдемо в п’ятницю і заливаємо в себе 28 коктейлів. Так ми підтримуємо гру й травлю.
Внутрішній Батько сидить і каже: «Ну так, ти ж невдаха, лишилося тільки напитися».
Роботу над собою і своїм ставленням до оточення можна порівняти з тренуваннями в спортзалі: спочатку складно підняти двокілограмову гантелю, але через кілька місяців вас не лякає й більша вага.
Якщо ви десять років використовували колегу як привід для роздратування і чекали, що він вибачиться, – цього не станеться. Це ваша сценарна фігура.
Коли ви зрозумієте, що справа не в ньому і що вибачень ви чекаєте не від нього, поступово почнете «прокачувати м’яз свідомості» – і все піде інакше.
У дружбі можна укладати контракти й запитувати себе: «Навіщо я це роблю? Чому це для мене важливо? Можливо, так я відчуваю себе значущою?»
Говоріть друзям, як вам комфортніше, і давайте їм свободу.
З роботи можна звільнитися, з друзями – перестати спілкуватися. Найскладніше – стосунки з батьками. Важливо прийняти, що вони дали нам найкраще з того, що могли. Усвідомити, що батьки теж помиляються, теж грають у свої ігри й не завжди мають рацію.
Усі поради від батьків приймаються. Але прийняти – не означає погодитися. Прийняти з вдячністю, а впроваджувати лише те, що відповідає реальності.
Як підбивати підсумки року?
Підбиваючи підсумки року, зосередьтеся на собі. Вимкніть знецінення.
Пишіть список: вивчила два слова англійською, змінила зачіску, нарешті сказала Стасику все, що думаю, – це все ваші досягнення.
Запишіть усе, що сталося з вами протягом року. Успіхи підкресліть зеленим олівцем або маркером. Прочитайте список уголос, щоб ваші вуха це почули. Покладіть руку на серце й прочитайте ще раз, привласнюючи собі власні успіхи. Зробіть так, щоб усередині стало тепло – щоб ваш внутрішній дитина, недолюблена, знецінена й та, що плаче всередині, відчула це тепло.
Після кожної успішної дії запишіть свою якість.
Вивчили два слова – «у мене хороша пам’ять».
Сказали Стасику – «я смілива».
Схудли на 15 кілограмів – «я струнка».
Потім проговоріть ці якості, дивлячись на себе в дзеркало.
У списку можуть бути й негативні події – зірвані проєкти чи конфлікти. Пам’ятайте: будь-який досвід – це ресурс. Звичка карати себе – це форма пасивної агресії. Покарали себе – і що далі?
Світ недосконалий, і в цьому його привабливість. Помиляючись, ми можемо або покарати себе, або запитати:
«Добре, чого я хочу замість цього наступного разу?»
Вважаєте, що потрібно бути уважнішими? Можливо, ви просто не виспалися. Можливо, варто переглянути режим дня або дозволяти собі відпочинок – хоча б 15 хвилин на те, щоб полежати. Саме так варто переосмислювати досвід.
«Зірвався проєкт» – питання не в тому, хто винен, а чому це сталося і про що цей досвід говорить.
Спробуйте відмовитися від слів «треба» і «повинен». Замість «я повинен» – «я можу», «мені важливо», «я обираю».
Як визначити свої цілі?
Існує багато технік планування. Але почнімо з понять.
Є мрія – вона велика, мов хмарина, і дає емоційне відчуття.
Є бажання – «я хочу», але без дій.
Ціль принципово відрізняється від обох.
Багато хто знає систему SMART, але не менш важливо, щоб ціль мала чіткі межі в часі: коли я починаю і коли завершую.
Ми часто плануємо ефемерно: «почну з 1 січня» або ставимо лише дату результату. Наприклад, пишемо: «хочу велосипед 5 квітня» – і згадуємо про це 4-го.
Це відбувається тому, що ми не прописуємо етапи. Ціль завжди має строки – початок і завершення.
Для її реалізації потрібні ресурси: фінанси, час, знання, уміння, навички, контакти, а також люди, які можуть допомогти.
Кожну ціль варто розкласти: зрозуміти, які ресурси й у якій кількості ви готові вкладати і до кого можете звернутися по підтримку.
Обов’язково передбачте план Б – і продумайте, як ви себе підтримаєте, коли досягнете цілі.
Після такого аналізу багато цілей перетворяться на задачі. Ви побачите, які з них довгострокові, а які можна реалізувати вже зараз.
Приділіть плануванню 20% часу – і це вплине на 80% ефективності.
Є перешкоди, які заважають не лише рухатися до цілей, а й планувати:
- знецінення – «це занадто складно»;
- грандіозність – пасивна позиція «у вас цілі прості, а в мене – ОГО які»;
- ажитація – багато руху і шуму без реальних дій.
Цілі варто розставляти за пріоритетністю, орієнтуючись на досяжність, значущість і відчуття задоволення.
Як відрізнити свої цілі від нав’язаних?
Припустімо, ви записали 10 цілей на рік. Поруч складіть список своїх цінностей: дружба, сім’я, здоров’я тощо.
Зіставте цінності й цілі. Подивіться, що «випало»: які цілі не знайшли пари, а які цінності залишилися без реалізації.
Найімовірніше, саме ці цілі нав’язані суспільством або батьками. Стандарти успіху й краси змінюються постійно. Інколи ми не знаємо, ким є насправді, і просто приміряємо образ.
Єдине, що не змінюється, – цінність залишатися людиною.
Наш час дуже цінний, тому важливо грамотно його організовувати: ставити цілі й крок за кроком їх досягати. Добре зібраний гардероб економить час на вибір одягу, організоване робоче місце підвищує продуктивність, а впорядкований простір удома зменшує потребу в постійному прибиранні.
Оновлюйтеся і відпускайте зайве – для цього сьогодні є достатньо інструментів.
http://thedevochki.com/2016/12/27/refresh-letgo-kak-privesti-v-poryadok-svoe-soznanie/
