Прогулянки антисоціальною шкалою © частина 1

першоджерело: © facebook/Марія Фабричева

Вступ

Існує безліч теорій і концепцій, пов’язаних із типологією особистості (ще Платон почав — і понеслося…)

Хтось знайомий із чотирма темпераментами, хтось із задоволенням дивиться на світ людей крізь призму соціоніки, хтось поважає Юнга чи Айзенка, а комусь ближча динамічна концепція гештальт-терапії.

А я, як ви пам’ятаєте, люблю #транзактнийаналіз і модель особистісних адаптацій, запропоновану Полом Варом (Paul Ware) і Тайбі Келером (Taibi Kahler)

(уявіть собі — двоє дійшли до схожої моделі! 😏)

Так от, згідно з цією моделлю, у кожному з нас яскраво виражена щонайменше одна адаптація виживання (та, що допомогла нам впоратися зі стресом і пристосуватися до правил цього «божевільного світу» в ранньому дитинстві — до трьох років)

і одна адаптація функціонування — та, що допомагає взаємодіяти зі світом і отримувати схвалення (формується до п’яти років).

У моїй практиці траплялися дивовижні комбінації особистісних адаптацій, які проявляються через певний стиль переживання почуттів, формулювання думок і поведінкових реакцій.

Я переконана, що знання цієї моделі сприяє глибшому розумінню себе та інших. Адже кожен тип має свою «відкриту» комунікаційну двері, крізь яку з ним можна спілкуватися вільно —

і «закриту»… у яку краще не намагатися стукати.

Увімкніть світло. Вам добре видно? Ні? – Це порожнеча. І дуже скоро вам доведеться її чимось заповнити. Власне, саме для цього вас і запросили — на обід, вечерю, а може, просто випити кави… Та це не має значення. Бо дуже скоро ви прикрасите його найкращу колекцію метеликів — тих, що пришпилені до стіни.

Або сидітимете в повному заціпенінні, чекаючи нової порції холодного душу, що несподівано й без пояснень хлине вам на голову. 

Або почнете беззаперечно виконувати команди — адже ви вже у служінні секті, що носить його ім’я.

Це похмурий світ експериментів. Їх проводять на вас — це світ #позбавленихсовісті. Будь ласка, не намагайтесь зрозуміти, що це таке, якщо ви хоч раз у житті відчували ніяковість, вам було соромно за невиконану обіцянку, або боляче від того, що вас відкинули —

ви не з цього кола. І я вас вітаю!

Їх відкинули лише один раз. Дуже давно. На рівні ДНК. Тоді, коли їхнє життя лише зароджувалося. Але вони вижили. І ухвалили одне-єдине рішення, яке стало головним імпульсом їхнього існування: досліджувати тих, хто наважився їх не прийняти.

Тікайте. Це — наймудріше, що ви можете зробити просто зараз, коли відчули їхній пильний погляд на собі…

Не встигли? Думаєте, зможете переграти їх?

На жаль, ви вже граєте за правилами, яких не знаєте. І вам їх навіть не озвучать. У цьому — й суть. Ви для них — як нова книжка. І кожна ваша репліка лише доповнює колекцію знань про вас. Знань, які дуже скоро будуть використані. Адже так цікаво — знати слабкі місця. Це знадобиться. Це допоможе зробити вас слухняними.

Ви думаєте, що викликали в них щирий інтерес, симпатію, любов?.. І що у ваших силах усе змінити… 

Ви помиляєтесь. Інтерес викликає не ви, не ваша особистість і не глибокий внутрішній світ. А лише ваші реакції на той чи інший стимул.

Бо ж так цікаво — спостерігати за красивими метеликами. І ще цікавіше — за їхньою застиглою красою, пришпиленою до білої стіни.

Чуєте? У залі лунає музика. Здається, це Реквієм ре мінор… Що вам більше до вподоби? Ви вже відчуваєте — він поруч. Це Ганнібал Лектер. (У блискучому виконанні Ентоні Гопкінса. Чи, можливо, вам більше до смаку Мадс Міккельсен?) Він заходить у зал із колонами. Ви завмираєте. Порожнеча…

Ласкаво просимо в світ психопатів.

Три… два… один.

Сеанс завершено. Повертайтесь. Ви просто читаєте допис у соцмережі.

А нижче — коротка довідка.

Психопати: 6 балів за шкалою відхилень від соціальної норми

• Схильні до перверсій (емоційний і фізичний садизм, «еротична форма ненависті»).
• Маніпулятивні; грають у психологічні ігри третього ступеня (і найчастіше — виграють).
• Батьківський его-стан — витіснений (ціннісні шаблони не підтримуються).
• Емпатія — відсутня.
• Будь-яка форма здорової прив’язаності — відсутня.
• Особлива ознака: позбавлені совісті.

Тест на особистісні адаптації покаже норму — аж до виключення антисоціальної адаптації. Чому?

Тому що вони знають, що ви задумали.

Психопати — це вершина творіння зла.

Основа цієї патології (саме патології, а не адаптації!) — у біології та спадковості. Насправді, точних причин і етіології досі не встановлено.

Можна лише сказати, що поняття «психопатія» базується на даних генетики, будови мозку, а вже потім — на середовищі, в якому ріс цей індивід, і рішеннях, які він ухвалював у ранньому дитинстві.

Психопати не дезорієнтовані, не втрачають відчуття реальності й не страждають від марення, галюцинацій чи вираженого дистресу — як це характерно для більшості інших психічних розладів.

На відміну від психотичних особистостей, психопати мислять раціонально і повністю усвідомлюють, що і чому вони роблять. Їхні вчинки — результат обдуманого вибору.

Вони освічені, тактовні, розумні, раціональні й педантичні. Не мають відчуття прив’язаності, не здатні співпереживати. Їм не знайоме почуття жалю, і їм байдуже, що вам боляче.

Вони вміють вбудовуватись у соціум і давати «правильні» відповіді. Наче хамелеони, адаптуються під ваші очікування — рівно настільки, наскільки це вигідно.

Вони вміють чекати… І їхнє основне завдання — щоб ви відчули за двох: і біль, і страх, і муки совісті.

Психопат, оцінюючи ситуацію (що отримає й якою ціною), не відчуває ані тривоги, ані сумнівів, ані занепокоєння через те, що може когось зранити, зрадити довіру або зруйнувати плани.

Тут не існує і ніколи не буде чіткого портрета «жертви психопата».

Бо чим ви слабші — тим легше вас замкнути в комірчині й відкушувати вас по шматочку, не залишаючи жодної секунди, жодного шансу на порятунок.

А якщо ви кращі, успішніші, красивіші, сильніші — тим цікавіше буде з вами «погратися».

Ваші реакції на цей світ — для нього екзотичний атракціон. І тим із нас, хто засвоїв соціалізацію на «відмінно», уявити, як сприймає світ психопат, майже неможливо.

І якщо ви хоч раз зустрічали подібного персонажа — 

і дослідження світу позбавлених совісті не є вашою професією —

повірте, ви запам’ятаєте цей досвід надовго.

І нехай вам вистачить сили й швидкості зробити перший і найважливіший крок — втекти!

І, будь ласка,

перестаньте плутати людей з антисоціальною адаптацією, соціопатів і психопатів.

Ви ж не плутаєте метеликів Inachis io («павине око») з Acherontia atropos («мертва голова»), правда?

Особистісна адаптація — це спосіб виживання і певний стиль самовираження, а не патологія.

🎭 Світ, у якому метелики більше не літають… де маска — це не приховування, а форма взаємодії… де тиша каже більше, ніж слова.

Inachis io — павине око. Вид, що виживає завдяки красі й омані.

Кадр із фільму «Мовчання ягнят» — де психологія стикається з тінню.

Requiem in D minor — Mozart