Дорослі варіанти вирішення проблем
Доросле вирішення проблем і вирішення проблем через контамінації
- Що таке его-стани (РВД)?
Згідно з теорією Еріка Берна: «Его-стан — це сукупність пов’язаних одна з одною моделей поведінки, думок і почуттів, один із способів прояву нашої особистості. У кожен момент часу кожна людина перебуває в одному з цих его-станів».
Іншими словами, згідно з теорією Транзакного аналізу, у структурі нашої особистості присутні три форми прояву Я:
- Батько (Б) — приписи, шаблони і стереотипи, які ми взяли від наших батьків.
Функціонально внутрішній Батько буває: Структурний (СБ+) або Критикуючий (КБ-); Дбайливий (ДБ+) або Надмірно опікунський (НОБ-).
- Дорослий (Д) — форма, що може адекватно реагувати на дійсність тут і тепер, управляти своїми почуттями, думками (ідеями й фантазіями) та діями, тверезо оцінюючи їхню доречність у поточному моменті.
Функціонально Дорослий не поділяється, однак може містити контамінації — засмічення й викривлення реальності.
Батьківські контамінації: хибні переконання, забобони, надмірний консерватизм.
Дитячі контамінації: інфантильні уявлення, емоційна грандіозність, пафосні твердження.
*Контамінації — це помилкове сприйняття батьківських або дитячих его-станів за Дорослий. У такому випадку історичний досвід видається за об’єктивну реальність.
- Дитина / Малюк (М) — ранні рішення, переконання й уявлення, які ми самостійно сформували в дитинстві.
Функціонально внутрішня дитина буває: Вільна (природна дитина / ВМ); Адаптивна (та, що пристосовується або бунтує / АМ).
| Его-стан | Збережені фрагменти пам’яті | Приклади поведінки |
|---|---|---|
| Батько |
усі настанови, правила й закони, які людина чула від своїх батьків і бачила в їхньому стилі життя;
|
Фізичні ознаки: насуплений лоб, вказівний палець, кивання головою, «суворий вигляд», тупання ногою, руки на стегнах, руки, схрещені на грудях, шипіння язиком, поплескування іншої людини по плечу тощо. Вирази: «Завжди», «Ніколи», «Скільки разів я тобі казав», «Запам’ятай раз і назавжди», «Я б на твоєму місці…» Слова: дурний, вередливий, неслухняний, огидний, душечка, милашка, ну-ну, досить, повинен, слід, треба. |
| Дорослий | • Інформація, отримана шляхом дослідження й перевірки. | Фізичні ознаки: постава — пряма, моргання очей — 3–6 разів на хвилину.
Слова та вирази: чому, хто, коли, що, як, яким чином, відносно, порівняльно, правда/неправда, ймовірно, можливо, невідомо, я думаю, я бачу, це моя думка тощо. |
| Дитина | оскільки дитина ще не має змоги осмислювати й вербально виражати ставлення до подій, особливо критичних, її реакції здебільшого проявляються у тілесних та емоційних реакціях.
|
Фізичні ознаки: сльози, тремтіння губ, спалахи емоцій, роздратованість, пощипування вух, кусання нігтів, підтупування, вертіння, розглядання, звичка тягнути щось у рот, звичка колупати носа, дряпання, хихикання.
Слова та вирази: я хочу, не знаю, мені все одно, мені здається, коли я виросту…, більше, краще, грандіозно. |
- Кроки вирішення проблем
Проблеми розв’язуються — за умови залучення его-стану Дорослого в комбінації з Маленьким Професором.
Проблеми створюються або фіксуються — коли у Дорослому присутні контамінації Критикуючого Батька (КБ-) або Адаптивної Дитини (АД / БД).
Маленький Професор — це інтуїтивна частина его-стану Дитини, яка вміє мислити, робити висновки й передбачення на основі обмеженого досвіду. Він працює як маленький аналітик, часто не маючи повного доступу до логіки Дорослого, але здатний вловлювати нюанси, читати невербальні сигнали й створювати креативні гіпотези.
У здоровій взаємодії Маленький Професор допомагає Дорослому шукати нестандартні рішення — інтуїція + аналіз.
| Крок | Дорослий рівень | Контамінація з Контролюючого Батька | Контамінація з Адаптивної Дитини |
|---|---|---|---|
| 1. Виявлення / визначення проблеми | Усвідомлення та прийняття проблеми | Відмова від розгляду проблеми або її знецінення (це не проблема) | Почати засмучуватись або захищатись |
| 2. Вибір дії (аналіз) | Аналіз варіантів дій | Наполягання на традиційній відповіді / рішенні (консерватизм) | Імпульсивне реагування (інфантильність) |
| 3. Дія для вирішення проблеми | Послідовне впровадження рішення | Слідування встановленим процедурами (ригідність) | Діяти непослідовно або впадати у зневіру (ажитація чи безсилля) |
| 4. Готовність прийняти зворотний зв’язок | Прийняття зворотного зв’язку / даних | Відмова від отримання інформації або недовіра до даних | Ігнорувати або пропустити дані, перейти одразу до висновку |
| 5. Оцінка результату через аналіз | Оцінка причин і наслідків дій | Помилки в аналізі: неправильне припущення, хибний висновок | Прийняти будь-який результат особисто («це моя провина») |
| 6. Продовження дій або перегляд рішення (у разі помилки) | Прийняття нового рішення або адаптація стратегії | Продовження дій згідно з попередніми умовами/правилами (без перегляду умов) | Здатися, змінити напрям (переключитись на інше), почуватися погано |
*Контамінації — це помилкове сприйняття его-станів Дитини або Батька за его-стан Дорослого. У такій перспективі контамінації означають змішування історичного досвіду з реальністю тут-і-тепер.
| Структурна модель его-станів (без контамінацій) |
а. Батьківська контамінація | б. Дитяча контамінація | в. Подвійна контамінація |
 |
 |
 |
 |
3. Матриця Знецінення
| Рівень | Тип стимулу | Тип проблеми | Тип вибору |
|---|---|---|---|
| Наявність | стимулу | проблеми | вибору |
| Значущість | стимулу | проблеми | вибору |
| Можливість змінити | змінюваність стимулу | розв’язуваність проблеми | різноманіття варіантів вибору |
| Особисті здібності | змінити стимул | вирішити проблему | діяти згідно з можливістю вибору |
Знецінення згідно з теорією пасивності Шиффів
Знецінювання (discounting): включає применшення впливу та значущості, а іноді й наявності деяких аспектів себе, інших або реальної ситуації. Особистість, яка знецінює, думає або діє так, наче деякі аспекти реальності були б менш значущі, ніж це є насправді, а то й зовсім відсутні. Значимість стимулів неусвідомлено применшується в інтересах відповідності власній картині світу. При цьому підкріплюються сценарні переконання, програються ігри, посилюються симбіотичні взаємини.
Знецінення — це внутрішній механізм, який зовні визначається за такими ознаками:
- чотири види пасивної поведінки:
- нічого-не-роблення для розв’язання проблеми;
- нададаптація;
- ажитація (збудження);
- безпорадність або насильство.
- приховані транзакції в іграх1;
- дії в одній із позицій драматичного трикутника Карпмана2.
Ці три чинники — зовнішні прояви знецінення, вони включають знецінення, але самі по собі знеціненням не є.
Шиффи виділяють області, типи та рівні знецінення.
Клієнт може знецінювати в будь-якій із трьох сфер: знецінення деяких аспектів себе, інших або реальної ситуації.
Більш специфічно можна визначити, що клієнт може знецінювати власні почуття, сприйняття, думки, дії; почуття, сприйняття, думки, дії інших людей; або деякі фактори навколишньої реальності.
До типів знецінення належать знецінення стимулу, проблеми або можливості вибору.
Рівні знецінення включають рівень наявності (стимулу, проблеми, вибору);
- рівень значущості (стимулу, проблеми, вибору);
- рівень можливості зміни (зміна стимулу, розв’язання проблеми, можливості вибору);
- рівень особистих здібностей (змінити стимул, розв’язати проблему, обирати).
У таблиці (вище) подано відому діаграму матриці знецінення.
Вважається, що знецінення за типом і рівнем відбувається у взаємному поєднанні.
Якщо ви знецінюєте наявність стимулу (просто ігноруєте його, як, наприклад, курець свій кашель, або хворий на стенокардію — болі в серці), то, отже, ви знецінюєте і значущість кашлю (наявність проблеми), можливість діяти якось інакше (кинути палити, наприклад), і вже тим паче особисті здібності змінити стимул. Або можна визнавати наявність стимулу («Та ось уже тричі в лікарню потрапляв із бронхітом»), але знецінювати його значущість і наявність проблеми (але ж усі кашляють, немає курця, який би не кашляв).
Лікування знецінення відбувається в 4 етапи.
- Воно починається із зовнішніх аспектів знецінення — визначення та загострення уваги на зовнішніх ознаках (трансакції, патерни поведінки) знецінення.
- Далі переходять до внутрішнього механізму знецінення — клієнт визначає області, типи та рівні знецінення.
- Третій крок — розуміння клієнтом власного внеску в знецінення.
- Таким чином, під час усіх трьох етапів відбувається активація Дорослого Его-стану, клієнт усвідомлює речі більш реалістично. Визначається мета, яка спонукає знецінювати значущі аспекти реальності.
- Фінальний крок — розвиток необезцінювальної поведінки, мислення, реагування.
Психологічні ігри — це несвідомі сценарії взаємодії, в яких люди «гратимуть» знайомі ролі, очікуючи певного виграшу (навіть якщо він деструктивний). Ігри часто починаються з прихованої трансакції й завершуються прогнозовано: образою, звинуваченням або самоприниженням.
Головна ознака гри — повторюваність і емоційний «заряд» у фіналі.
У трикутнику Карпмана людина перебуває в одній із трьох ролей: Переслідувача, Рятівника або Жертви. Персонажі можуть змінюватись місцями, але суть гри незмінна — всі учасники програють.
Трикутник — це пастка взаємозалежності, де немає здорового вибору, доки хтось не вийде з гри свідомо.
БІЛЬШЕ НА ЦЮ ТЕМУ
відгук про майстер-клас “Знецінення, звичний заряд, який тягне вниз“
відгук про майстер-клас “Труднощі перекладу“
Що почитати? Міні-глосарій ТА-класики
- Ерік Берн: «Ігри, у які грають люди / Люди, які грають в ігри» — фундаментальна праця, яка пояснює основи трансакцій, его-станів і психологічних ігор.
- Клод Штайнер: «Сценарії життя людей» — розвиток сценарного аналізу та вплив ранніх рішень на життя дорослого.
- С. Карпман: «Життя без ігор» — вихід із драматичного трикутника та формування зрілих взаємин.
- Джеймс Мюріел, Дорорті Джонгвард: «Народжені перемагати» — книга про нові життєві рішення, право бути переможцем і техніки самоусвідомлення.
- Ян Стюарт, Венн Джойнс: «Сучасний Транзактний аналіз» — системний підручник із практики ТА для психологів і психотерапевтів.
- Jacqui Lee Schiff: «All My Children» — яскравий приклад застосування Радикального ТА в роботі з психотичною патологією.
- Мері та Роберт Гулдінги: «Психотерапія нового рішення» — про зміну життєвих сценаріїв через переосмислення ранніх рішень.
- Т. А. Гарріс: «Я – окей, ти – окей» — класика популярного ТА, модель для розуміння себе й інших.
