Дорослі варіанти вирішення проблем

Дорослі варіанти вирішення проблем

Доросле вирішення проблем і вирішення проблем через контамінації


  1. Що таке его-стани (РВД)?

Згідно з теорією Еріка Берна: «Его-стан — це сукупність пов’язаних одна з одною моделей поведінки, думок і почуттів, один із способів прояву нашої особистості. У кожен момент часу кожна людина перебуває в одному з цих его-станів».

Іншими словами, згідно з теорією Транзакного аналізу, у структурі нашої особистості присутні три форми прояву Я:

  • Батько (Б) — приписи, шаблони і стереотипи, які ми взяли від наших батьків.

Функціонально внутрішній Батько буває: Структурний (СБ+) або Критикуючий (КБ-); Дбайливий (ДБ+) або Надмірно опікунський (НОБ-).

  • Дорослий (Д) — форма, що може адекватно реагувати на дійсність тут і тепер, управляти своїми почуттями, думками (ідеями й фантазіями) та діями, тверезо оцінюючи їхню доречність у поточному моменті.

Функціонально Дорослий не поділяється, однак може містити контамінації — засмічення й викривлення реальності.
Батьківські контамінації: хибні переконання, забобони, надмірний консерватизм.
Дитячі контамінації: інфантильні уявлення, емоційна грандіозність, пафосні твердження.

*Контамінації — це помилкове сприйняття батьківських або дитячих его-станів за Дорослий. У такому випадку історичний досвід видається за об’єктивну реальність.

  • Дитина / Малюк (М) — ранні рішення, переконання й уявлення, які ми самостійно сформували в дитинстві.

Функціонально внутрішня дитина буває: Вільна (природна дитина / ВМ); Адаптивна (та, що пристосовується або бунтує / АМ).


Его-стан Збережені фрагменти пам’яті Приклади поведінки
Батько

усі настанови, правила й закони, які людина чула від своїх батьків і бачила в їхньому стилі життя;

  • сприйняття ставлення батьків до себе — як підтримувального й приймаючого, так і холодного, осудливого чи тривожного; тисячі «не можна» і «треба»;
  • образи щасливих або нещасних батьків;
  • стримування, примус, дозвіл, заборона — «велике зібрання інформації, необхідної для виживання в групі людей».
Фізичні ознаки: насуплений лоб, вказівний палець, кивання головою, «суворий вигляд», тупання ногою, руки на стегнах, руки, схрещені на грудях, шипіння язиком, поплескування іншої людини по плечу тощо.
Вирази: «Завжди», «Ніколи», «Скільки разів я тобі казав», «Запам’ятай раз і назавжди», «Я б на твоєму місці…»
Слова: дурний, вередливий, неслухняний, огидний, душечка, милашка, ну-ну, досить, повинен, слід, треба.
Дорослий • Інформація, отримана шляхом дослідження й перевірки. Фізичні ознаки: постава — пряма, моргання очей — 3–6 разів на хвилину.

Слова та вирази: чому, хто, коли, що, як, яким чином, відносно, порівняльно, правда/неправда, ймовірно, можливо, невідомо, я думаю, я бачу, це моя думка тощо.

Дитина оскільки дитина ще не має змоги осмислювати й вербально виражати ставлення до подій, особливо критичних, її реакції здебільшого проявляються у тілесних та емоційних реакціях.

  • Негативні переконання про себе: «Це моя провина», «Знову», «Я завжди…»
  • Творчість, допитливість, бажання досліджувати й пізнавати, прагнення отримувати насолоду, емоції, а також пам’ять про дивовижні відчуття перших відкриттів.
Фізичні ознаки: сльози, тремтіння губ, спалахи емоцій, роздратованість, пощипування вух, кусання нігтів, підтупування, вертіння, розглядання, звичка тягнути щось у рот, звичка колупати носа, дряпання, хихикання.

Слова та вирази: я хочу, не знаю, мені все одно, мені здається, коли я виросту…, більше, краще, грандіозно.

 


  1. Кроки вирішення проблем

Проблеми розв’язуються — за умови залучення его-стану Дорослого в комбінації з Маленьким Професором.

Проблеми створюються або фіксуються — коли у Дорослому присутні контамінації Критикуючого Батька (КБ-) або Адаптивної Дитини (АД / БД).

Це цікаво: хто такий Маленький Професор?

Маленький Професор — це інтуїтивна частина его-стану Дитини, яка вміє мислити, робити висновки й передбачення на основі обмеженого досвіду. Він працює як маленький аналітик, часто не маючи повного доступу до логіки Дорослого, але здатний вловлювати нюанси, читати невербальні сигнали й створювати креативні гіпотези.
У здоровій взаємодії Маленький Професор допомагає Дорослому шукати нестандартні рішення — інтуїція + аналіз.

Крок Дорослий рівень Контамінація з Контролюючого Батька Контамінація з Адаптивної Дитини
1. Виявлення / визначення проблеми Усвідомлення та прийняття проблеми Відмова від розгляду проблеми або її знецінення (це не проблема) Почати засмучуватись або захищатись
2. Вибір дії (аналіз) Аналіз варіантів дій Наполягання на традиційній відповіді / рішенні (консерватизм) Імпульсивне реагування (інфантильність)
3. Дія для вирішення проблеми Послідовне впровадження рішення Слідування встановленим процедурами (ригідність) Діяти непослідовно або впадати у зневіру (ажитація чи безсилля)
4. Готовність прийняти зворотний зв’язок Прийняття зворотного зв’язку / даних Відмова від отримання інформації або недовіра до даних Ігнорувати або пропустити дані, перейти одразу до висновку
5. Оцінка результату через аналіз Оцінка причин і наслідків дій Помилки в аналізі: неправильне припущення, хибний висновок Прийняти будь-який результат особисто («це моя провина»)
6. Продовження дій або перегляд рішення (у разі помилки) Прийняття нового рішення або адаптація стратегії Продовження дій згідно з попередніми умовами/правилами (без перегляду умов) Здатися, змінити напрям (переключитись на інше), почуватися погано

 

*Контамінації — це помилкове сприйняття его-станів Дитини або Батька за его-стан Дорослого. У такій перспективі контамінації означають змішування історичного досвіду з реальністю тут-і-тепер.

Структурна модель его-станів
(без контамінацій)
а. Батьківська контамінація б. Дитяча контамінація в. Подвійна контамінація


3. Матриця Знецінення

Рівень Тип стимулу Тип проблеми Тип вибору
Наявність стимулу проблеми вибору
Значущість стимулу проблеми вибору
Можливість змінити змінюваність стимулу розв’язуваність проблеми різноманіття варіантів вибору
Особисті здібності змінити стимул вирішити проблему діяти згідно з можливістю вибору

 

 

Знецінення згідно з теорією пасивності Шиффів


Знецінювання (discounting): включає применшення впливу та значущості, а іноді й наявності деяких аспектів себе, інших або реальної ситуації. Особистість, яка знецінює, думає або діє так, наче деякі аспекти реальності були б менш значущі, ніж це є насправді, а то й зовсім відсутні. Значимість стимулів неусвідомлено применшується в інтересах відповідності власній картині світу. При цьому підкріплюються сценарні переконання, програються ігри, посилюються симбіотичні взаємини.

Знецінення — це внутрішній механізм, який зовні визначається за такими ознаками:

  1. чотири види пасивної поведінки:
    • нічого-не-роблення для розв’язання проблеми;
    • нададаптація;
    • ажитація (збудження);
    • безпорадність або насильство.
  2. приховані транзакції в іграх1;
  3. дії в одній із позицій драматичного трикутника Карпмана2.

Ці три чинники — зовнішні прояви знецінення, вони включають знецінення, але самі по собі знеціненням не є.

Шиффи виділяють області, типи та рівні знецінення.

Клієнт може знецінювати в будь-якій із трьох сфер: знецінення деяких аспектів себе, інших або реальної ситуації.

Більш специфічно можна визначити, що клієнт може знецінювати власні почуття, сприйняття, думки, дії; почуття, сприйняття, думки, дії інших людей; або деякі фактори навколишньої реальності.

До типів знецінення належать знецінення стимулу, проблеми або можливості вибору.

Рівні знецінення включають рівень наявності (стимулу, проблеми, вибору);

  • рівень значущості (стимулу, проблеми, вибору);
  • рівень можливості зміни (зміна стимулу, розв’язання проблеми, можливості вибору);
  • рівень особистих здібностей (змінити стимул, розв’язати проблему, обирати).

У таблиці (вище) подано відому діаграму матриці знецінення.

Вважається, що знецінення за типом і рівнем відбувається у взаємному поєднанні.

Якщо ви знецінюєте наявність стимулу (просто ігноруєте його, як, наприклад, курець свій кашель, або хворий на стенокардію — болі в серці), то, отже, ви знецінюєте і значущість кашлю (наявність проблеми), можливість діяти якось інакше (кинути палити, наприклад), і вже тим паче особисті здібності змінити стимул. Або можна визнавати наявність стимулу («Та ось уже тричі в лікарню потрапляв із бронхітом»), але знецінювати його значущість і наявність проблеми (але ж усі кашляють, немає курця, який би не кашляв).

Лікування знецінення відбувається в 4 етапи.

  1. Воно починається із зовнішніх аспектів знецінення — визначення та загострення уваги на зовнішніх ознаках (трансакції, патерни поведінки) знецінення.
  2. Далі переходять до внутрішнього механізму знецінення — клієнт визначає області, типи та рівні знецінення.
  3. Третій крок — розуміння клієнтом власного внеску в знецінення.
  4. Таким чином, під час усіх трьох етапів відбувається активація Дорослого Его-стану, клієнт усвідомлює речі більш реалістично. Визначається мета, яка спонукає знецінювати значущі аспекти реальності.
  5. Фінальний крок — розвиток необезцінювальної поведінки, мислення, реагування.

 

1що таке психологічні ігри?

Психологічні ігри — це несвідомі сценарії взаємодії, в яких люди «гратимуть» знайомі ролі, очікуючи певного виграшу (навіть якщо він деструктивний). Ігри часто починаються з прихованої трансакції й завершуються прогнозовано: образою, звинуваченням або самоприниженням.
Головна ознака гри — повторюваність і емоційний «заряд» у фіналі.

2драматичний трикутник Карпмана

У трикутнику Карпмана людина перебуває в одній із трьох ролей: Переслідувача, Рятівника або Жертви. Персонажі можуть змінюватись місцями, але суть гри незмінна — всі учасники програють.
Трикутник — це пастка взаємозалежності, де немає здорового вибору, доки хтось не вийде з гри свідомо.

 


БІЛЬШЕ НА ЦЮ ТЕМУ

відгук про майстер-клас “Знецінення, звичний заряд, який тягне вниз

відгук про майстер-клас “Труднощі перекладу

 

 


іконка книги Що почитати? Міні-глосарій ТА-класики

  1. Ерік Берн: «Ігри, у які грають люди / Люди, які грають в ігри» — фундаментальна праця, яка пояснює основи трансакцій, его-станів і психологічних ігор.
  2. Клод Штайнер: «Сценарії життя людей» — розвиток сценарного аналізу та вплив ранніх рішень на життя дорослого.
  3. С. Карпман: «Життя без ігор» — вихід із драматичного трикутника та формування зрілих взаємин.
  4. Джеймс Мюріел, Дорорті Джонгвард: «Народжені перемагати» — книга про нові життєві рішення, право бути переможцем і техніки самоусвідомлення.
  5. Ян Стюарт, Венн Джойнс: «Сучасний Транзактний аналіз» — системний підручник із практики ТА для психологів і психотерапевтів.
  6. Jacqui Lee Schiff: «All My Children» — яскравий приклад застосування Радикального ТА в роботі з психотичною патологією.
  7. Мері та Роберт Гулдінги: «Психотерапія нового рішення» — про зміну життєвих сценаріїв через переосмислення ранніх рішень.
  8. Т. А. Гарріс: «Я – окей, ти – окей» — класика популярного ТА, модель для розуміння себе й інших.
Коментарі до цієї публікації закриті.
" data-path="https://fabricheva.com.ua/wp-content/themes/mentalpress/share42/">