про Синдром Самозванки / © подаст на радіо Культура

Глибинною причиною цього може одна з 12-ти психологічних заборон: “Сиди тихо, не висовуйся”. Батьки не обов’язково напряму це кажуть, але вони так вибудовують шлях виховання дитини, так показують своїм прикладом, або принижують успіх дитини, що у дитини формується та чи інша заборона.

Хвалити себе можна: так, я класна/ий,я багато вчилась, я недосипала, я працювала, я вмію обрати партнерів, я вмію домовлятись чи укладати угоди, і тому у мене цей успіх. Не “люди добрі, спасибі, що побачили мене! Я ж така гарна дівчинка”, відчуваєте різницю?

Але, на жаль, небагато людей це вміють. І чим більше людина вчиться, докладає зусиль, тим більше, у неї може бути цей синдром.

Ми маємо право робити маленькі паузи і запитувати себе, чи достатньо мені зараз знань? Це не означає припинити відкривати щось нове. Але ми можемо зробити паузу, почати застосовувати нове на практиці і слухати себе. Коли відкривається такий голод: я хочу чогось більшого! Але мені не вистачає якоїсь інформації. Але при цьому я не знецінюю себе, того що я вже зробила/в. Це не знову «з нуля». У вас є база.

Як відрізнити впевненість від пихи?

Коли я не вірю, що хтось може зробити так само добре, як і я. І коли я дивлюсь на успіх інших людей і мені стає боляче, виникає бажання знищити іншу людину за цей успіх. Оце вже проблема. Якщо я досягла успіху, успіх іншої людини мені не заважає.

Про культ страждань: я запитую у людини, де ти страждаєш? За сферами: дім, сім’я, діти, робота, любов, гроші, бізнес, друзі, хобі, відпочинок, здоров’я? Де ти страждаєш? А де НЕ страждаєш? І тоді ти думаєш, як навички, які роблять тебе щасливим в якійсь сфері, перенести в ту, де ти страждаєш.

Поставте собі запитання: чи точно вам треба йти до якоїсь ідеальної вершинки, чи ви вже її маєте?

А якщо послухаєте, то там є ще прекрасна історія Ірвіна Ялома про вміння присвоїти собі успіх.