Сила слова: як батьки впливають на наше життя і програмують на невдачі © uaua.info

Важко повірити, що кілька необережно кинуті слова можуть вплинути на усе життя, «вшити» в дитину програму, яка завадить їй вирости щасливою та впевненою дорослою людиною. Але це — цілком можливо.

Марія Фабричева
психолог, психотерапевт

Звідки беруться негативні установки

Коли дитина приходить у цей світ, вона повністю залежить від своїх батьків, а отже, змушена підкорятися або підлаштовуватися під їхні вимоги, а також під шаблони системи під назвою «сім’я».

Ці вимоги і шаблони батьки передають нам за допомогою слів, фраз, приказок, а також за допомогою тих чи інших тілесних і емоційних реакцій, жестів і міміки. Завдяки таким установкам ми дізнаємося і запам’ятовуємо, що можна, що не можна, що погано і що добре.

Отримуючи таке послання (настанову) від батьків, дитина знаходить у ньому певний сенс, на основі якого приймає те чи інше раннє рішення.

Так, наприклад, якщо дитина отримує похвалу, заохочення та увагу за певний тип поведінки, тим самим вона отримує підкріплення думки, що саме так потрібно поводитися, якщо хочеш щось отримати.

І якщо позитивні підкріплення допомагають дитині прагнути до чогось. То негативні батьківські послання формують у дитині невпевненість у собі, недовіру до оточуючих і відсутність мотивації до досягнень у майбутньому.

Ось кілька до болю знайомих прикладів:

• «Забирайся з моїх очей», – кричить мама і відштовхує дитину, і це зароджує в ній думку про те, що для того, щоб зробити добре мамі, їй треба зникнути;
• «Не чіпай, не можна» та сильний плескіт по руці – і от уже дитина боїться щось робити самостійно;
• знецінювальний погляд, посмішка з посланням – «Могла б краще постаратися» – і ось уже дитина не вірить, що може досягти успіху.
• «Будеш багато знати – скоро постарієш», «Сміх без причини – ознака дурості», «Підростеш – дізнаєшся» – та інші, змалечку знайомі нам приказки й жарти, так само можуть стати цеглинкою для формування негативних установок, які впливатимуть на життя наших дітей у майбутньому.

Як батьки можуть програмувати на невдачі

Уявіть собі дитину, якій батьки раз по раз говорили, що вона могла б постаратися і краще, акцентували увагу на її помилках і невдачах, а успіхи сприймали як щось належне, само собою зрозуміле.

У дорослому житті така людина, продовжуючи вчення батьків, уже сама знецінює свої власні успіхи й досягнення, водночас вона буде відчувати велике напруження й навіть гнів, коли при ній стануть хвалити й підкреслювати успіхи інших.

На жаль, подібна реакція на інших поширюватиметься і на власних дітей. Іншими словами, батько, який вважає себе невдахою, не дасть змоги своїй дитині активно проявити свої таланти й заявити про свої успіхи.

Чому з дітей виростають нещасливі дорослі

Складно бути по-справжньому щасливим, коли всередині тебе закладена програма на те, щоб не цінувати себе і не радіти своїм досягненням.

Давайте подивимося, як же батьки за допомогою установок впливають на наше життя.

• Людям, яких знецінювали в процесі виховання, складно досягати успіху, вірити у свої сили.
• Тим, кого батьки гіперопікали, не даючи можливості діяти самостійно й ухвалювати свої рішення, у дорослому житті складно брати відповідальність на себе. Проблемою для них буде робити вибір, визначитися з професією. Вони потребуватимуть постаті, яка зможе зробити за всіх них, ухвалити рішення і взяти відповідальність.
• Люди, чиї батьки більше акцентували увагу на помилках, не пояснюючи дитині, чому цієї помилки припустилися та що можна зробити для того, щоб її виправити й не повторити в майбутньому, у дорослому житті весь час сумніватимуться у своїх силах або вважатимуть, що вони все роблять не так. Їм буде складно визнавати свої успіхи. Або вони будуть вимогливі і до себе, і до оточуючих, що позначатиметься на їхньому особистому житті, і стосунках у колективі.
• Ті, хто ріс в атмосфері ігнорування, не відчував підтримки і захисту з боку батьків, так само можуть мати труднощі в дорослому житті. Їм буде складно буде перебувати з ким-небудь у близьких стосунках і довіряти. Вони будуть весь час очікувати зради або підступу з боку оточуючих, і можуть ухвалити рішення про те, що краще не вступати в близькі стосунки, щоб захистити себе від душевного болю.

Як визначити свої негативні установки і не передати їх своїм дітям

Перше, що важливо зробити – це перестати шукати винних і дозволити собі стати першим, хто зможе перервати передачу ланцюжка негативних установок у вашій родині.

Другим етапом буде чесне визнання собі, що ви допускали стосовно своїх дітей прояв тієї чи іншої негативної реакції.
І це зізнання важливе не для того, щоб почати топити себе в почутті провини, а для того, щоб скласти список альтернатив таким реакціям.

Третій крок – це прописати ті образливі слова й епітети, які використовували стосовно вас, і які ви й далі використовуєте стосовно своїх дітей. І цей «чорний список» фраз і виразів, які важливо перестати використовувати як по відношенню до себе, так і до інших, особливо до ваших дітей. Тому що найчастіше саме в ці шаблонні фрази, цитати, примовки вшито токсичне знецінення або особистості людини, або її можливості досягти чогось, а отже, змінити своє життя на краще.

Щойно ви визначитеся з цим списком, ви допоможете собі проявити свої негативні установки, і наступним кроком буде робота над тим, щоб вчитися діяти по-іншому.
Це означає, що ви, будучи вже дорослою людиною, можете знайти для себе здорові способи для діалогу з дитиною, навіть якщо ваші реальні батьки вас цього не навчили.

Правила, які допоможуть вибудувати здорові та довірливі стосунки з дитиною

1. Важливо не скільки часу ви проводите з дитиною, а як. З боку батьків важливі послання, які дають дитині точне розуміння того, що вдома її підтримають, скерують і люблять.
2. П’ятихвилинний відкритий діалог може бути набагато ціннішим і несе в собі повноту та життєствердну позицію більше, ніж величезна кількість непотрібних іграшок, у дитячій кімнаті, без жодної уваги дитині.
3. Проявляйте турботу й інтерес до дитини, вчіться радіти тому, що в неї є свої інтереси, коло спілкування та друзі.
4. Не знецінюйте дитину, якщо в неї не відразу все виходить, показуйте дитині, що помиляються всі, навіть дорослі, і підтримуйте її прагнення виправити помилку.
5. Не ігноруйте дитину та її проблеми і не позбавляйте її права голосу. Дитина завжди за будь-яких обставин має право на те, щоб пояснити свої дії, зробити висновки та виправити ситуацію.
6. Обговорюйте проблеми на рівних, беручи до уваги думку та потреби дитини, вчіться знаходити компроміс.

Тепер ви знаєте, яким чином батьки впливають на наше життя, як можна зіпсувати життя дитині всього кількома словами, а також, що робити, щоб цього уникнути.

джерело: http://www.uaua.info/semya/otnosheniya/news-49917-sila-slova-kak-roditeli-vliyayut-na-nashu-zhizn/