Межі дорослості / © zza.delo.ua

джерело: https://zza.delo.ua/do/granicy-vzroslosti-344394

Границы взрослости: Почему некоторые люди “впадают в детство”

Чи помічали ви, що іноді дорослі люди віком 30–40 років поводяться як бунтівні підлітки, для яких не існує понять авторитету, відповідальності й зобов’язань? А траплялися вам люди, які у свої 20, здається, вже пізнали сенс життя, і поруч із ними ви почуваєтеся саме тими підлітками, про яких ішлося вище? Чому деякі люди “впадають у дитинство” і де сьогодні проходить межа дорослості — розповідає Марія Фабрічева, психологиня, сімейна консультантка-медіаторка.

Назад у минуле

Часто буває так, що, здавалося б, доросла людина раптово починає поводитися як підліток-бунтар. Це явище називається психологічна регресія — коли якась ситуація спрацьовує як пусковий механізм, і людина на психологічному рівні повертається на кілька років назад, переживає певні моменти так, ніби їй знову 15. Наприклад, якщо в дитинстві було прийнято рішення, що треба бути “хорошою дівчинкою”, спокійно себе поводити і цим радувати батьків, то на внутрішньому рівні у цієї дівчинки могли накопичуватись страхи — чи приймуть мене іншою, чи любитимуть, якщо я буду впертою та неслухняною? Якщо це питання не вирішене, вона згодом починає “добирання”. Наприклад, дитина хотіла пофарбувати волосся в зелений, але батьки були категорично проти. Дитина стримує себе, підкорюється, а в 38 — фарбує волосся в усі кольори веселки і радіє, немов мала. Подивіться довкола: у кого екстремальні зачіски? У підлітків менше, ніж у дорослих.

Чому так відбувається?

Щоб відповісти на це питання, варто згадати про 6 стадій розвитку дитини:

• “Бути” — від народження до 6 місяців

• “Робити” — 6 міс. – 1,5 року (пізнання світу, дотики, дії)

• “Думати” — 1,5–3 роки (запитання, пояснення)

• “Ідентичність і сила” — 3–6 років (пошук сили, меж)

• “Структура” — 6–12 років (структурування знань)

• “Сексуальність. Ідентифікація. Сепарація” — 12–19 років (вихід у доросле життя)

Саме на останній стадії настає той славнозвісний період підліткової бурі, коли дитина повторює попередні етапи, але вже не як малюк, що вірить батькам, а як бунтівник. І виходить, що ті, хто бешкетував у ранньому дитинстві, до підліткового віку вже “відбунтувалися”. А тихі діти починають “наздоганяти”: фарбують волосся, порушують правила, бунтують. Якщо ж і підлітковий вік був приглушений — конфлікти згладжувалися, щоб не засмутити батьків — доросла криза може “вистрілити” пізніше.

Інша причина — це явище переносу. Коли ви дивитеся на людину, але бачите в ній свою бабусю або перше кохання. І реагуєте на неї не як на себе рівного, а як на минулу постать. Перенос не має гендеру — ми можемо проєктувати жіночий образ на чоловіка, і навпаки.

Тягар дорослості

У нашому суспільстві межі дорослості погано усвідомлюються: вони або надто розмиті (коли енергія вільно перетікає, людина не контролює себе), або занадто жорсткі (людина не має доступу до гри, спонтанності, свого внутрішнього дитини).

Часто 20-річний здається старшим і зрілішим за 40-річного. Це може бути наслідком домінування внутрішнього “Батька” — з гіпервідповідальністю, контролем, відсутністю радості. Або результатом втрат і життєвого досвіду, що зробив людину “жорсткою”. Такі люди не дозволяють собі легкості, не веселяться — бо головує суворий Батько.

Перевірте, наскільки ви вийшли з підліткового протесту:

Оцініть твердження за шкалою:

• Зовсім ні = 0
• Певною мірою = 1
• Достатньо = 2
• Абсолютно = 3

Твердження:

1. Я маю високі вимоги до людей.

2. Мені подобається, коли навколо чисто та впорядковано.

3. Я вважаю, що пробувати нове — це цікаво.

4. Я пишаюся успіхами друзів і колег.

5. Я часто жартую та сміюся.

6. Мені легко співпрацювати з іншими.

7. Я сповнений/сповнена ентузіазму.

8. Я прагну справити хороше враження.

9. Я поважаю бажання інших спробувати щось самостійно.

10. Я вважаю, що всі почуття — нормальні.

11. Я дозволяю розуму керувати емоціями.

12. Я часто приймаю спонтанні рішення.

13. Я відкидаю ідеї, які здаються необґрунтованими.

14. Мені потрібен точний розрахунок, перш ніж щось інвестувати.

15. Побачивши помилку, я одразу вказую на неї.

16. Я ретельно планую все наперед.

17. Я підтримую відкриті стосунки з іншими.

18. Мені подобається надавати конструктивну підтримку.

19. Я спершу думаю, потім дію.

20. Я дотримуюсь загальноприйнятих правил.

21. Я ухвалюю рішення, спираючись на факти.

22. Якщо хтось порушує угоду — я обговорюю це з ним.

23. Я заохочую розвиток талантів інших.

24. Я зупиняю неприйнятну поведінку.

25. Я вважаю важливим показувати людям, що вони мені не байдужі.

26. Я цілеспрямована й організована людина.

27. Мені справді не байдуже до інших.

28. Я чітко позначаю свої межі.

29. Я уникаю провокацій.

30. Я люблю створювати затишок для друзів.

тест для визначення функціонального его-стану

Коли ви відмітите бали навпроти кожного з тверджень (не пропускайте жодного), перенесіть їх у колонки нижче. Складіть цифри в кожній колонці, перевірте ще раз, чи правильно ви порахували.

Адаптивна / Бунтівна Дитина — це его-стан, у якому втрачається здатність до щирого переживання власних почуттів. Тут проявляються негативізм, заперечення правил, гнів, обурення, а також тенденція підлаштовувати свої емоції й думки під чужі очікування, нехтуючи справжніми власними потребами.

Вільна Дитина — джерело спонтанності, допитливості, творчого самовираження та здатності відчувати й дарувати любов. Це стан, у якому жива емоційність і природність, що не обмежуються соціальними рамками.

Контролюючий Батько — его-стан, що виявляється в жорстких правилах, критиці, догматизмі, нетерпимості й низькій емпатії. Така особа часто перекладає відповідальність на інших, вимагає дотримання суворих норм як від себе, так і від оточення.

Турботливий Батько — це підтримка, захист, здатність заспокоїти, втішити, підбадьорити. Проте у своїх крайніх проявах і Контролюючий, і Турботливий Батько займають позицію «згори», очікуючи, що інша людина буде поводитися як Дитина — залежна, слухняна, менш автономна.

Дорослий — его-стан, що відповідає за об’єктивну оцінку реальності, прийняття рішень на основі мислення, аналізу фактів та минулого досвіду. Дорослий реагує «тут і тепер», без емоційного перенасичення чи спотворення. Це зріла позиція відповідальності, усвідомлення та рівноваги.

Не існує єдиного «правильного» розподілу его-станів — кожна людина унікальна. Водночас деякі дослідники вважають оптимальними два варіанти. Перший: переважає стан Дорослого, далі йдуть Вільна Дитина та Турботливий Батько, а найменше виражені — Адаптивна Дитина, Бунтівна Дитина та Контролюючий Батько. Другий варіант — коли всі его-стани проявляються приблизно в рівній мірі, формуючи збалансований внутрішній простір.

Варто пам’ятати: доросла особистість не мислить категоріями «добре» чи «погано». Вона володіє критичним мисленням, здатна бачити ситуацію в контексті та приймати складність світу. Така людина має власну систему цінностей — і не просто декларує її, а дотримується, як внутрішнього етичного кодексу.

Дорослі варіанти вирішення проблем