Мітки: культуральний сценарій

Фабрічева: Треба або розвиватися, або чесно визнати, що нам подобаються прикольні страдашки ©

Потрібно вчитися розуміти і приймати свою історію. Це можливість рухатися далі. Або по-чесному визнати: не хочемо нічого змінювати, у нас тут прикольні страдашки, нам так подобається. Тоді сидимо тут і граємося в прикольні страдашки. Просто ті, кому такі ігри не подобаються – підуть туди, де їм буде спокійно жити і почуватися щасливими.
© Марія Фабрічева ексклюзивно для «Чорноморка» / інтрерв’юєр: Євгенія Мазур / 2019

Терапія травматичних сценаріїв [частина друга: трансгенераційний сценарій, передача травм з покоління в покоління]

У другій частині статті ми розглянемо, як саме відбувається ця передача травм між поколіннями. Ми зосередимось на трансгенераційному підході, зокрема на ідеях Фаніти Інгліш про «епіскрипт» та метафору «гри в гарячу картоплю», а також на сучасних епігенетичних дослідженнях, що пояснюють механізми передачі психологічних травм. Особливу увагу ми приділимо не лише теоретичному аналізу, а й практичному застосуванню цих знань у терапії — адже лише усвідомивши коріння трансгенераційних сценаріїв, можна зробити вибір жити інакше, перервавши ланцюг повторення негативного досвіду.

Феномен третього покоління

проблема міжпоколінної передачі психічної травми є однією з найактуальніших у контексті сучасної психології — як наукової, так і терапевтичної. У світі, де зростає кількість індивідуальних і колективних травм, ми не можемо ігнорувати той факт, що психічні стани формуються не лише тут-і-тепер. Вони вкорінені в історії.

Невидима влада заборон: як нами керує те, чого ми не можемо допустити

Чому ми уникаємо саме того, чого найбільше прагнемо? Як несвідомі заборони формують сценарії, що керують нашим вибором, поведінкою і навіть поразками? У цій статті ми досліджуємо, як приховані “не можна” впливають на життя, звідки вони беруться і як із ними працювати — з позицій транзактного аналізу, схема-терапії, моделі емоційних травм та нейробіології.

Терапія травматичних сценаріїв [частина перша: заборони, схеми та травми раннього досвіду]

Ця стаття — запрошення до аналітичного розгляду того, як діють внутрішні заборони, як вони вкорінюються у психіці та як передаються між поколіннями.
У першій частині ми дослідимо природу несвідомого сценарію з кількох точок зору: через теорію сценарних інжункцій у транзактному аналізі (Мері й Роберт Гулдінги, Джон МакНіл, Тоні Вайт); поняття ранніх дезадаптивних схем у схема-терапії Джеффрі Янга; модель п’яти емоційних травм Ліз Бурбо.

Війна продовжується, як жити далі? / Миша Левченко PODCAST #135

Особистий досвід та поради психолога Марії Фабричової.

Практики виходу з вивченої безпорадності

📝Вихід з вивченої безпорадності та рабської ментальності — це не одномоментний прорив. Це покрокова, систематична робота, спрямована на відбудову всередині себе нової держави — держави власної гідності.
Ти не відповідальний(-на) за кайдани, які тобі передали. Але ти відповідальний(-на) за те, чи знімеш їх.

Рабська психологія: як безсилля стає звичкою

📝 Рабська психологія формується тоді, коли в процесі розвитку дитини систематично ламали її здатність приймати рішення і несли за неї повну відповідальність. Коли безсилля закріплюється на рівні нейронних мереж, навіть за реальної наявності вибору людина продовжує автоматично відтворювати пасивність і залежність — без усвідомлення причин. Вийти з рабської психології — це не “стрибнути” в один день. Це будувати всередині себе нову державу — державу власної гідності.

Перші дні після немислимого: про нормальні реакції на ненормальну реальність

Текст створено на основі прямого ефіру Марії Фабрічевої. Усі права захищено. Дозволено поширення лише з активним посиланням на першоджерело та збереженням авторського контексту. © Нормальні реакції на ненормальні обставини 04_04_2022
_____________________________________________
Сьогодні говорили про справедливість, яка потребує дій, а не лише пактів та трибуналів. Про те, як не втратити людяність, коли болить ідентичність, і чому навіть у нелюдських обставинах важливо тримати внутрішнього звіра на поводку.

Культуральний сценарій: пострадянська спадщина та інші фантоми, які ми несвідомо успадкували

Текст створено на основі прямого ефіру Марії Фабрічевої. Усі права захищено. Дозволено поширення лише з активним посиланням на першоджерело та збереженням авторського контексту. © Культуральний Сценарій 31_03_2022
____________________________________________
Сьогодні говорили про те, як культуральний сценарій передається не лише через історію, а й через фольклор, пісні, заборони та емоційні коди.
Тоталітаризм викривлює ці сенси, формуючи токсичного «культурального Батька» — і саме зараз ми, сучасні українці, вириваємося з цього сценарію, щоби створити новий — свій.