Категорія: це цікаво

Дилема вагонетки

Однією з найвпливовіших моральних головоломок сучасної етики стала дилема вагонетки — парадокс, який розбурхує уяву та змушує нас стикатися з найглибшими моральними питаннями.
Дилема вагонетки – це не просто гра розуму. Це випробування наших принципів.

2023 рік – проєкти та події психолога Марії Фабрічевой

Зареєстрований психолог реєстру EuroPsy від 13.01.2023  2. Серія прямих ефірів  про теорію сценарних (психолохічних) заборон, зокрема про трансляцію самої токсичної заборони – не відчувай себе живим. ЗАПИС ЕФІРУ про  протидію психологічним заборонам: – ви-знати (ок я розумію, що на мене впливає та, чи інша заборона, чи це мені заважає? Якщо так, то як? Чи це …

книга “Наше спільне” Тані Касьян

Книга базується на п’яти стадіях прийняття неминучого, які описують нашу дійсність: заперечення — гнів — торги — депресія — прийняття. Створена на основі розмов з психотерапевтом, реальних історій та емоцій людей, розповідей публічних осіб, цивільних та військових, «Наше. Спільне» допомагає пройти шлях від заперечення війни до прийняття дійсності та фактичного майбутнього.

Техніки самопідтримки

у серпні 2023 року психолог Марія Фабрічева разом з платформою ЖІНКИ в МЕДІА запустили проект з корисними порадами та техніками,

Терапія травматичних сценаріїв [частина друга: трансгенераційний сценарій, передача травм з покоління в покоління]

У другій частині статті ми розглянемо, як саме відбувається ця передача травм між поколіннями. Ми зосередимось на трансгенераційному підході, зокрема на ідеях Фаніти Інгліш про «епіскрипт» та метафору «гри в гарячу картоплю», а також на сучасних епігенетичних дослідженнях, що пояснюють механізми передачі психологічних травм. Особливу увагу ми приділимо не лише теоретичному аналізу, а й практичному застосуванню цих знань у терапії — адже лише усвідомивши коріння трансгенераційних сценаріїв, можна зробити вибір жити інакше, перервавши ланцюг повторення негативного досвіду.

Травма, пам’ять і вплив редесижн-терапії © Т.Вайт / IJTA

Ця стаття має на меті пояснити, як працює пам’ять травми з точки зору нейропсихології, у поєднанні з транзактним аналізом. І на щастя, обидві теорії добре інтегруються при поясненні як травматичних, так і нетравматичних спогадів.
Два різні типи пам’яті обробляються різними Его-станами і залишаються збереженими у відповідних Его-структурах. © Тоні Вайт [Tony White], 2023 / переклад Марія Фабрічева

Щоденник війни – аудіо-подкасти Марії Фабричевой

За цей період (що дивно навіть для мене) ми провели близька 60-ти ефірів, деякі з них не збереглися, деякі я особисто вирішила не зберігати, але
– 48 ефірів на різні теми точно є (вони збережені в інстаграм, та в аудіо-форматі) – два повноцінних щоденника війни по 24 подкастів кожен

Невидима влада заборон: як нами керує те, чого ми не можемо допустити

Чому ми уникаємо саме того, чого найбільше прагнемо? Як несвідомі заборони формують сценарії, що керують нашим вибором, поведінкою і навіть поразками? У цій статті ми досліджуємо, як приховані “не можна” впливають на життя, звідки вони беруться і як із ними працювати — з позицій транзактного аналізу, схема-терапії, моделі емоційних травм та нейробіології.

Терапія травматичних сценаріїв [частина перша: заборони, схеми та травми раннього досвіду]

Ця стаття — запрошення до аналітичного розгляду того, як діють внутрішні заборони, як вони вкорінюються у психіці та як передаються між поколіннями.
У першій частині ми дослідимо природу несвідомого сценарію з кількох точок зору: через теорію сценарних інжункцій у транзактному аналізі (Мері й Роберт Гулдінги, Джон МакНіл, Тоні Вайт); поняття ранніх дезадаптивних схем у схема-терапії Джеффрі Янга; модель п’яти емоційних травм Ліз Бурбо.

Методики роботи з травматичним досвідом

Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.