Мітки: психологія стосунків

Методики роботи з травматичним досвідом

Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.

Природа травми: ретравматизація

На сьогоднішній день ми достатньо знаємо про те, що таке травма (тільки у мене на каналі це слово зустрічається близько 80 разів – досить багато)

Варто зазначити, що класичний психоаналіз почався з вивчення психічного травматизму як основної причини психічних, поведінкових, психосоматичних симптомів, що розвиваються згодом та заважають людині почуватися у безпеці, використовувати потенціал, можливості та ресурси необхідні для реагування відповідно до реально ситуації, а не боротьби з привидами минулого або негативними фантазіями про майбутнє

Природа травми: психологічний ступор [безвихідь]

Те, наскільки глибоко ми відчуваємо безвихідь у дорослому віці, залежить від того, що ми пережили у дитинстві – фрустрацію чи травму.

У відчуття безвиході два джерела:
зовнішній: розпач викликають події, які з нами відбуваються
внутрішній: глибоко заховані почуття, що підіймаються з зсередини на зовні, частіше за все незалежно від реальної ситуації

Ми зіткнулися з ненормальним обличчям культури насильства / hromadske.radio

Страх бути зґвалтованою — один із самих потужних страхів людини. Тому ми повинні: виробити у собі нульову толерантність до насильства; етично ставитися до тих, хто постраждав від насильства.

Війна продовжується, як жити далі? / Миша Левченко PODCAST #135

Особистий досвід та поради психолога Марії Фабричової.

ранкові нагадування з невеликими доповненнями [щоденник #5]

Робіть те, що дає вам ресурс у цей складний період

Дозволяйте собі емоції: сім порад, як жити під час війни

Ахава Тесленко разом з Віталієм Трублаєвичем розпитали психологиню Марію Фабричеву, як же жити під час війни, щоб не докоряти собі і не страждати. Вона розказала, що головне завдання кожного зараз – жити. Точніше, як вона сказала, дозволити собі жити.

Рабська психологія: як безсилля стає звичкою

📝 Рабська психологія формується тоді, коли в процесі розвитку дитини систематично ламали її здатність приймати рішення і несли за неї повну відповідальність. Коли безсилля закріплюється на рівні нейронних мереж, навіть за реальної наявності вибору людина продовжує автоматично відтворювати пасивність і залежність — без усвідомлення причин. Вийти з рабської психології — це не “стрибнути” в один день. Це будувати всередині себе нову державу — державу власної гідності.

Толерантність у часи потужного стресу: де проходять межі?

Текст створено на основі прямого ефіру Марії Фабрічевої. Усі права захищено. Дозволено поширення лише з активним посиланням на першоджерело та збереженням авторського контексту. © Толерантність та правила комунікації 02_04_2022
____________________________________________
Сьогодні говорили про гнів як силу — і як виклик. Про те, чому ми маємо право на лють у відповідь на насильство, і чому важливо не плутати гуманізм із наївністю. Про мовчання, яке стає співучастю, про силу горизонтальних зв’язків — і про те, як берегти психічну енергію, щоби вистояти. 🔔 Бонуси до ефіру: Правила комунікації у воєнний час ; техніка «Факти і фантазії» для самодопомоги

Насильство під час війни: як подбати про себе та близьких

Текст створено на основі прямого ефіру Марії Фабрічевої. Усі права захищено. Дозволено поширення лише з активним посиланням на першоджерело та збереженням авторського контексту. © Етика. Толерантність. Безпека 29_03_2022
_____________________________________________

Сьогодні говорили про складне. Про те, що насильство — це злочин, а не просто трагедія. Що тиша — це теж реакція. Що перед терапією важливо вижити, зібратись і повернути собі ґрунт. І що повага до меж — це не менш важливо, ніж будь-яка допомога.