Зареєстрований психолог реєстру EuroPsy від 13.01.2023 2. Серія прямих ефірів про теорію сценарних (психолохічних) заборон, зокрема про трансляцію самої токсичної заборони – не відчувай себе живим. ЗАПИС ЕФІРУ про протидію психологічним заборонам: – ви-знати (ок я розумію, що на мене впливає та, чи інша заборона, чи це мені заважає? Якщо так, то як? Чи це …
Ця стаття має на меті пояснити, як працює пам’ять травми з точки зору нейропсихології, у поєднанні з транзактним аналізом. І на щастя, обидві теорії добре інтегруються при поясненні як травматичних, так і нетравматичних спогадів.
Два різні типи пам’яті обробляються різними Его-станами і залишаються збереженими у відповідних Его-структурах. © Тоні Вайт [Tony White], 2023 / переклад Марія Фабрічева
проблема міжпоколінної передачі психічної травми є однією з найактуальніших у контексті сучасної психології — як наукової, так і терапевтичної. У світі, де зростає кількість індивідуальних і колективних травм, ми не можемо ігнорувати той факт, що психічні стани формуються не лише тут-і-тепер. Вони вкорінені в історії.
Чому ми уникаємо саме того, чого найбільше прагнемо? Як несвідомі заборони формують сценарії, що керують нашим вибором, поведінкою і навіть поразками? У цій статті ми досліджуємо, як приховані “не можна” впливають на життя, звідки вони беруться і як із ними працювати — з позицій транзактного аналізу, схема-терапії, моделі емоційних травм та нейробіології.
Ця стаття — запрошення до аналітичного розгляду того, як діють внутрішні заборони, як вони вкорінюються у психіці та як передаються між поколіннями.
У першій частині ми дослідимо природу несвідомого сценарію з кількох точок зору: через теорію сценарних інжункцій у транзактному аналізі (Мері й Роберт Гулдінги, Джон МакНіл, Тоні Вайт); поняття ранніх дезадаптивних схем у схема-терапії Джеффрі Янга; модель п’яти емоційних травм Ліз Бурбо.
Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.
Пам’ять — це не просто архів, а складна й пластична система, яка постійно оновлюється, відбирає, редагує та інтегрує досвід. Усе, що ми робимо — як говоримо, вчимося, кохаємо чи приймаємо рішення — так чи інакше спирається на пам’ять. Але що вона собою являє насправді?
🧭 Що всередині цього допису? У цьому блоці зібрані візуалізовані схеми та порівняльні таблиці, що пояснюють, 🧠 як саме працює мозок у різних видах досвіду — від нейтральної події до травми й хронічного стресу.
….глибокий розрив між тим, що ми можемо осягнути й пережити, та тим, що сталося насправді. І саме цей розрив визначає, чи матиме ситуація для нас тимчасовий стресовий ефект, чи перетвориться на емоційну травму.
тренінги, семінари, терапевтичні групи — у чому різниця?
книга психотерапевтки Марії Фабрічевої «Гора з плечей. Як виявити та подолати 13 психологічних заборон» доступна у зручному для вас форматі: аудіокнига, e-book або друковане видання.
Читати далі
![Теорія життєвих сценаріїв. [уривок з книжки «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон»]](https://www.fabricheva.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/програми-4-45x45.png)
![Прогулянки антисоціальною шкалою. Епілог [етика]](https://www.fabricheva.com.ua/wp-content/uploads/2025/03/програми-1-1-45x45.png)
