Мітки: Життєві запитання

Техніки самопідтримки

у серпні 2023 року психолог Марія Фабрічева разом з платформою ЖІНКИ в МЕДІА запустили проект з корисними порадами та техніками,

Терапія травматичних сценаріїв [частина друга: трансгенераційний сценарій, передача травм з покоління в покоління]

У другій частині статті ми розглянемо, як саме відбувається ця передача травм між поколіннями. Ми зосередимось на трансгенераційному підході, зокрема на ідеях Фаніти Інгліш про «епіскрипт» та метафору «гри в гарячу картоплю», а також на сучасних епігенетичних дослідженнях, що пояснюють механізми передачі психологічних травм. Особливу увагу ми приділимо не лише теоретичному аналізу, а й практичному застосуванню цих знань у терапії — адже лише усвідомивши коріння трансгенераційних сценаріїв, можна зробити вибір жити інакше, перервавши ланцюг повторення негативного досвіду.

Щоденник війни – аудіо-подкасти Марії Фабричевой

За цей період (що дивно навіть для мене) ми провели близька 60-ти ефірів, деякі з них не збереглися, деякі я особисто вирішила не зберігати, але
– 48 ефірів на різні теми точно є (вони збережені в інстаграм, та в аудіо-форматі) – два повноцінних щоденника війни по 24 подкастів кожен

Феномен третього покоління

проблема міжпоколінної передачі психічної травми є однією з найактуальніших у контексті сучасної психології — як наукової, так і терапевтичної. У світі, де зростає кількість індивідуальних і колективних травм, ми не можемо ігнорувати той факт, що психічні стани формуються не лише тут-і-тепер. Вони вкорінені в історії.

Невидима влада заборон: як нами керує те, чого ми не можемо допустити

Чому ми уникаємо саме того, чого найбільше прагнемо? Як несвідомі заборони формують сценарії, що керують нашим вибором, поведінкою і навіть поразками? У цій статті ми досліджуємо, як приховані “не можна” впливають на життя, звідки вони беруться і як із ними працювати — з позицій транзактного аналізу, схема-терапії, моделі емоційних травм та нейробіології.

Терапія травматичних сценаріїв [частина перша: заборони, схеми та травми раннього досвіду]

Ця стаття — запрошення до аналітичного розгляду того, як діють внутрішні заборони, як вони вкорінюються у психіці та як передаються між поколіннями.
У першій частині ми дослідимо природу несвідомого сценарію з кількох точок зору: через теорію сценарних інжункцій у транзактному аналізі (Мері й Роберт Гулдінги, Джон МакНіл, Тоні Вайт); поняття ранніх дезадаптивних схем у схема-терапії Джеффрі Янга; модель п’яти емоційних травм Ліз Бурбо.

Що робити коли ти у воронці травми (подкаст)

залишаю вам свіженьке 🎞 відео , яке ми днями зняли з Сергієм Пишуном для його каналу

Методики роботи з травматичним досвідом

Кожна модель, кожна методика, кожен автор, яких згадано у статті, пропонують власний шлях до зцілення, однак їх об’єднує одна спільна ідея: травма не є вироком, а скоріше сигналом про потребу повернути собі авторство власної історії, знайти новий сенс, відновити втрачений зв’язок із собою та світом.
Сучасна психотерапія навчає нас не тільки долати симптоми, а й створювати глибші зміни, що ведуть до інтеграції травматичного досвіду. Адже саме в інтеграції, а не у втечі від болю, приховується справжня сила зцілення.

Як мозок обробляє загрозу

Щоб простіше зрозуміти, як мозок реагує на небезпеку, можна уявити ключові ділянки як персонажів, кожен із яких виконує свою роботу: приймає сигнали, оцінює загрозу, звіряє її з досвідом і допомагає регулювати реакцію.
Важливо. Цей матеріал має психоедукаційний характер і подає складні нейробіологічні процеси у метафоричній формі. Він не замінює медичну, психіатричну, нейропсихологічну або психотерапевтичну діагностику.

Як працює пам’ять: механізми, функції та феномени

Пам’ять — це не просто архів, а складна й пластична система, яка постійно оновлюється, відбирає, редагує та інтегрує досвід. Усе, що ми робимо — як говоримо, вчимося, кохаємо чи приймаємо рішення — так чи інакше спирається на пам’ять. Але що вона собою являє насправді?