Щоб простіше зрозуміти, як мозок реагує на небезпеку, можна уявити ключові ділянки як персонажів, кожен із яких виконує свою роботу: приймає сигнали, оцінює загрозу, звіряє її з досвідом і допомагає регулювати реакцію.
Важливо. Цей матеріал має психоедукаційний характер і подає складні нейробіологічні процеси у метафоричній формі. Він не замінює медичну, психіатричну, нейропсихологічну або психотерапевтичну діагностику.
Пам’ять — це не просто архів, а складна й пластична система, яка постійно оновлюється, відбирає, редагує та інтегрує досвід. Усе, що ми робимо — як говоримо, вчимося, кохаємо чи приймаємо рішення — так чи інакше спирається на пам’ять. Але що вона собою являє насправді?
🧭 Що всередині цього допису? У цьому блоці зібрані візуалізовані схеми та порівняльні таблиці, що пояснюють, 🧠 як саме працює мозок у різних видах досвіду — від нейтральної події до травми й хронічного стресу.
ПСИХОЕДУКАЦІЯ Психологічна травма: прямий досвід, вторинний стрес і вікарна травматизація «Первинна травма», «травма свідка», «вторинна травматизація», «втома від співчуття». Ці поняття нерідко використовують як назви різновидів травми або навіть як синоніми. Проте вони описують різні речі: спосіб контакту з травматичною подією, характер психологічних реакцій або зміни, що накопичуються у процесі допомоги іншим. Це не єдина …
На сьогоднішній день ми достатньо знаємо про те, що таке травма (тільки у мене на каналі це слово зустрічається близько 80 разів – досить багато)
Варто зазначити, що класичний психоаналіз почався з вивчення психічного травматизму як основної причини психічних, поведінкових, психосоматичних симптомів, що розвиваються згодом та заважають людині почуватися у безпеці, використовувати потенціал, можливості та ресурси необхідні для реагування відповідно до реально ситуації, а не боротьби з привидами минулого або негативними фантазіями про майбутнє
Те, наскільки глибоко ми відчуваємо безвихідь у дорослому віці, залежить від того, що ми пережили у дитинстві – фрустрацію чи травму.
У відчуття безвиході два джерела:
зовнішній: розпач викликають події, які з нами відбуваються
внутрішній: глибоко заховані почуття, що підіймаються з зсередини на зовні, частіше за все незалежно від реальної ситуації
….глибокий розрив між тим, що ми можемо осягнути й пережити, та тим, що сталося насправді. І саме цей розрив визначає, чи матиме ситуація для нас тимчасовий стресовий ефект, чи перетвориться на емоційну травму.
Практичні техніки самопідтримки Психологічні прийоми для зниження тривоги Коли світ змінюється швидше, ніж ми встигаємо адаптуватися, ухвалювати рішення, планувати майбутнє і зберігати внутрішню рівновагу стає складніше. У такі моменти важливо мати прості техніки, які повертають контакт із реальністю, тілом і власною зоною впливу. Стабільність і впевненість у завтрашньому дні – те, чого прагне більшість людей. …
Робіть те, що дає вам ресурс у цей складний період
Зло, що трапилося, – це не ваша провина [ви не хотіли, і не заслужили того, щоб вас били і використовували; ви не бажали, щоб це сталося з кимось іншим]
Ви можете бути в люті через те, що вам доводиться терпіти біль чужого зла та бруду [ви маєте право на всі свої почуття] – і тим не менш – варто вижити
книга психотерапевтки Марії Фабрічевої «Гора з плечей. Як виявити та подолати 13 психологічних заборон» доступна у зручному для вас форматі: аудіокнига, e-book або друковане видання.
Читати далі
![Теорія життєвих сценаріїв. [уривок з книжки «Гора з плечей. Як виявити і подолати 13 психологічних заборон»]](https://www.fabricheva.com.ua/wp-content/uploads/2025/04/програми-4-45x45.png)
